|
    Прочтений: 0 Посещений: 867 Дата публикации: 24.2.2010 Цикламенами пахнуть надвечір осінні хмари. Шурхотять по землі небеса і підбурюють вітер. Чорнокнижно молюся думкам і зорі, що згори Ім’я Бога мого виплітає з задимлених літер. Чорнокнижно молюся туманам, що входять у дні. Забуваю себе, запустіло забувши про тебе. І пливуть каравели листів вже на самому дні Там, де вчора було іще серце, а нині – вже небо. Бачиш, осене, рать твоя чорно вростає між літ. Йде за спиною військо. Те військо – з лляними мечами. Я розп’ята мовчаннями… Листям вкривається слід, Й мого Бога ім’я сповивається всує речами. Злива стріл прошугнула між золотим тихих гілляч… Тіні давніх трипільців гугукають на полюванні… Голосіння весільні, а чи Ярославни то плач Підпирають хмари з цикламеновим присмаком раннім? Я розп’ята мовчаннями… Вітер проходить наскрізь. Шурхотять небеса. Ймення світу душа забуває… Й під бруківкою міста земну не намацати вісь, І не гріє сорочка лляна, як і меч – не рубає… Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Радушинська - ***
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |