Жанр: Лирика: Пейзажная Прочтений: 0 Посещений: 557 Дата публикации: 24.3.2014
Замок
Могутній замок на скелі стоїть.
Високо над морем та скеля стирчить.
Стихія несамовито впивається в неї.
Буря жадібно їсть крупинки брили цієї.
А шторм на берег накочує хвилі.
Росте все більше і більше.
Світло зникло і небо чорне.
Горе кораблям у темному морі.
Фортеця стоїть незворушно.
Цитадель височіє непорушно.
Стіни камінні як гори.
Башти тієї ж породи.
Перед замком глибокий рів.
Позаду нього страшенний обрив.
На даху цитаделі красивий прапор майорів.
Яскравий герб тризубий позолотою світив.
Зали фортеці наповнені шумом.
У каміні горить невгамовний вогонь,
Гостей заманює затишком,
Постачає тепло на кінцівки долонь.
А хмари тим часом згустились.
Гроза гримить.
І дощ розпочався.
Та в замку ніхто не боявся.
Люди звиклі до примх природи.
Байдужі до блискавки, дощу і будь-якої негоди:
Жахливого урагану цього,
Можливо навіть чекають такого.
На все воля Божа!
І вона неухильна!
Після звірства циклона
Настає прекрасна погода!
Пройшов час.
Розпогодилось врешті.
Промінь сонця крізь штори пробився нарешті.
Грайливі веселки до танцю запрошують нас.
Вітражі як дискобол.
Таке призначення ніхто б у них і не знайшов.
Радіють люди:
Чудовий день до них прийшов.
Хоча проблем нескінченна кіпа,
Пора тепла прийшла і світла.
У повітрі кружляє ластівка дика.
У дзьобі з далеких земель дійшла новина:
Час розчиняти двері, спускати додолу мости,
Частинку душі турботливо віддавати.
А стежка з замку веде у далеку незвідану путь.
Тільки б з вірного шляху не звернуть.