Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 393 Дата публикации: 10.1.2015
Іду по стежині з дитинства,
А роса мені ноги вмиває,
І трава ясно-зелена, до річки пролягла.
Хомора - річечка весела,
Що тече із давніх пір.
А вода така прозора,
Чисто небо відражає.
Там колись я руки мила,
І воду пила з джерела.
І така була щаслива,
Коли кохання в перший раз прийшло.
Я назавжди там слід лишила
В тій распутанній траві
І в прозорій тій воді,
Що текла у слід за сонцем
Серед зелених берегів!
Ваше мнение: