|
    Прочтений: 0 Посещений: 365 Дата публикации: 30.1.2018 ДОЖИЛИСЯ МИ, ТАРАСЕ Дожилися ми, Тарасе, Мабуть, вже до краю... Гірше ворога – байдужість Неньку розпинає… Нищать юди землю рідну, Мову та культуру, А народ – мовчить, чекає Та гадає думу… Що ж то коїться у світі, Рідний мій Кобзарю? Як же Неньці подолати Цю ворожу зграю? Як дивитись в очі дітям, Що розповідати..? Що нездатні українці Волю відстояти? Про яку ж тоді-то славу Мова та ведеться? Якщо рідна Батьківщина На частини рветься? Незалежність Україна Кров’ю здобувала! Щоб над нами, українці, Нечисть панувала? Прокидайтеся, рідненькі, Так не можна жити! І байдужістю людською Матінку ганьбити! Повставайте, люди добрі, Здобувайте волю! Та виборюйте найкращу Для Країни долю! © Олександр Кобиляков Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Олександр Кобиляков - ДОЖИЛИСЯ МИ, ТАРАСЕ
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |