Жанр: Лирика: Белый стих Прочтений: 0 Посещений: 189 Дата публикации: 1.3.2020
"Прозорі сльози". Зазвичай в моєму розумінні ,кожен вид сліз має свій вигляд,смак та колір. Прозорість цих сліз означає,що вони течуть мимоволі,без забарвлення,смаку та сенсу. Це означає ,що ми уже настільки виснажені,що наші почуття,біди та переживання виливаються самі по собі без певної на це причини.
Уже ледь стримується тіло, аби
не випуститься в крик.
Уже душа і та змарніла, бо бідна
натерпілась бід. Уже не ходять
сильні ноги...вони ослабли в ту же
мить, їм наше тіло надоїло вони
не справляться в цю мить. Вони ослабли,
ледь помітно, але здригається душа, вона
жива ,але тендітна ,як тепла ранішня роса.
Вже остогидло бачить сльози, втирать
їх з наших білих лиць. Вони і так уже прозорі
нема куди нам їх подіть. Ми ледве дишимо
в цій скруті ,ми вже не розрізняєм лиць, лиш
ходим з темрявóю в купі...не можна нам
сховать очиць. Вони ,як лампочка потухли вже не палають...просто є...ми злістю і стражданням вкуті.
Ми просто люди...просто є. Ми все стараємся
так гарно всміхаться людям...от позор,
актори, чортові актори - театру імені свого.
Ви лиш вбиваєтеся дурні! Зітріть ці усмішки з лиця.
У вас в очах немає щастя і не палають вже серця! Вони потухли...разом з вами, вони потухли в ту же мить,
як надягнули тії маски, аби всім людям догодить.
Ваше мнение: