|
    Прочтений: 0 Посещений: 260 Дата публикации: 20.9.2020 Сонце заходить за хмари, Небо стає таким темним, Знов просинаюся з жахом, Б’юсь в паніці без перестанку. Звідкись пробіжиться погляд, Такий моторошний і холодний. Зачиняю двері, прикриваю вікна, Та він не зникає. Заховуюсь під покривало, Істерика вже минає, Я знов засинаю. Відкриваю очі По стінах біжать мурахи, З шафи проростають вітки, У фіранку залітаюсь птахи. Намагаюсь проснутись Відбиваюсь від круків, А тіло пробиває тремтіння І на порозі з‘являється дама. Вона посміхається мило, Дивиться прямо у вічі, Та пропадає. Мене простягає током, Я знов прокидаюсь з страхом. Встаю з ліжка І про себе повторяю. «Усе добре, це лиш уява, Покину кімнату і перестану боятись» Двері закрить ззовні, я засинаю. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Вишня в моих лёгких - Покину кімнату
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |