Жанр: лирика Прочтений: 0 Посещений: 2133 Дата публикации: 8.1.2004
рiшив написати
на честь такої дати
На дворi сьоме вже число,
У сiчнi це велика дата.
Уже три мiсцi пройшло,
як я вiдчув велику втрату.
От тiльки втрати не було,
Бо не було i що втрачати.
Краще сказать не повезло,
а я продовжую скавчати.
Я плачу й бiдкаюсь сюди:
На лiбру, у вiршi, у тврчiсть.
Спитаєте: "Чого це ти?"
Та, так це просто заморочнiсть.
Наївний дурень от i все.
Пояснення бiльше немає.
Три мiсяцi мучу себе,
i далi буду - це лякає.
Як перший мiсяць лиш пройшов
Надiя ще тодi була.
Її студентський я знайшов
Й отримав вдячностi слова.
iще раз мiсяць промайнув -
Я сподiвався щось змiнити.
Її я зовсiм не забув,
i не переставав любити.
Настало сьоме сiчня вранцi,
А я давно пишу вiршi...
i фотографiя у рамцi
Милує очi неяснi.
23:36 07.01.2004
Пройдет еще год и дата не будет такой пугающей, и собятия не будут такимим памятными, пройдет два и ты об этом вспомнишь спокойно. Пройдет три - с улыбкой. А через 10 может и не вспомнишь... Не факт что НАДО забыть, но такова жизнь - все зм_нюється з плином часу.