Жанр: Лирика: Стихи, не вошедшие в рубрики Прочтений: 0 Посещений: 1801 Дата публикации: 14.4.2006
а що у цій передмові писати?
скутий срібними ланцюгами снів я стою на асфальті вулиці
скажено калатає серце / на плечі пада мокрий сніг...
виявляється дім побудований Джеком має єдине вікно
відомо давно але що... / генетична пам'ять - міф?
крізь скла прозорого шибку дивляться міріади очей
новий завиток спіралі? / відчуваєш подих нових речей?
розчавлені голови й тельбухи намотані на сонце
усе перемішане / й Гільгамеш поїдає Христову плоть
безкомпромісні жорстокість й чуттєвість злились у екстазі
електрична магія / гіпнотичні вогні неонів полонили мене...
колеса молитвені прироблені до сталевих вагонів / вічний рух
дерева хижо випускають пазурі повільно день за днем
сховатись нікуди від суму та нудьги / оркестр грає блюзи
безногі прима-балерини що підірвалися на мінах кричать
скажені дзиги навколо ніколи не зупиняться - вони не мають волі
тріскотіння телефонних апаратів мов комашина метушня
білі хмари / чорні птахи, у стіну забиті цвяхи, камінь, ножиці, папір
німі актори анатомічного театру завмерли у передчутті фіналу
"тебе мучить спрага?" - запитала отрута зухвало / завіса пада
а далі сни про океанську синь / бідолашний Пінокіо...
брудні коліна - у храмі молила ти прощення за майбутні гріхи
щоб завтра діонісійські будні прийшли на зміну нудній аскезі
шлях складає ся з тисяч кроків / потік складає ся з тисяч крапель
най зносить мене потоками, най несе в глибини...
я не можу рухатися / скутий срібними ланцюгами снів
Ваше мнение: