|
    Прочтений: 0 Посещений: 1699 Дата публикации: 30.8.2006 Ти випускаєш в стиглий вечір Нестримні ноти серця кволого, І нам їх щира недоречність Гірчить ячмінним темним солодом. Садистка-муза нас лякає, Що розіб’є, потрощить ліри ті, Що ми гудем, а час минає – Та є сліпе бажання вірити: Колись звучати перестане Лихої долі злий, нещирий сміх, І я твої криваві рани Присиплю попелом очей своїх. Мій друже, що нам вічне лихо? Ми сильні нашою несхожістю. Ми з різних вуст скидаєм тихо Слова однаково воложисті. Ми сміхом давимось і болем, А Бог чи світ кудись штовхає нас. Ми живемо і граєм ролі, І попри скарги сподіваємось: Колись звучати перестане Лихої долі злий, нещирий сміх, І ти, мій друже, наші рани Присиплеш попелом очей своїх. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
yell - Друг
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |