Жанр: Проза: О любви Прочтений: 0 Посещений: 3152 Дата публикации: 24.11.2006
Ранкова тиша. Стомлене але таке щасливе ТВОЄ обличчя. За тобою безсоромно підглядає сонце. А ти теж безсоромниця. Відкинула ковдру і це не дасть мені знову заснути. Ти невимовно гарна. Юна і така беззахисна. Здається лише годинник лишився байдужим до тебе. Він спокійно відмірює час, який тече не зачіпаючи нас. Навіть сонце вже починає, незважаючи на мене, торкатись твого обличчя. Я тихенько встаю, так щоб тебе не розбудити і закриваю штори. Нехай ніщо не тривожить тебе. ТЕБЕ! ТЕЕЕЕБЕЕЕЕЕЕ! Слів немає. Немає тому, що просто немає. В мене є лише посмішка. Я напевно схожий на божевільного. Як добре, що це не сон (я вже щіпнув себе за щоку). Хочеться стрибати адже ти поруч. Я так тебе люблю. Я це шепочу. А хочеться це кричати. ААААААААААААА!!!!!!!! (це в думках) Я чекав цього майже рік.
... кава потихеньку піднімається і я знімаю її з вогню. Наливаю в чашку. Ти обіймаєш її своїми долоньками. Намагаєшся вібрати в себе тепло. Теніска зовсім не зігріває тебе, хоч ти й залізла в неї повністю, натягнувши її на ноги. Я беру тебе на руки. Обережно. Так щоб ти не облилася гарячою кавою. Говорити нічого не треба. Зовсім. Ти обіймаєш мене своїми руцями і ховаєш сонне обличчя в мене на плечі (хороша-хороша!). В кімнаті грає радіо. Щось зовсім не романтичне. Я заплачу. Цілком серйозно. По дитячому від щастя. Я так давно йшов до тебе. Сподіваюсь, що й ти до мене...
Ваше мнение:
Хорошее начало, только бы эта история не повторила Оранжевую Революцию… Там все тоже, очень восторженные были по началу… Но со временем задор и эйфория иссякли…Ну, а вообще, чувства такие яркие, горячие… Аж, жаром пышет…
PsiH - Шматок мрії
