Жанр: Проза: О любви Прочтений: 0 Посещений: 2457 Дата публикации: 15.12.2006
Про це місто мало хто знає. Про нього є легенда, яку майже ніхто не чув. Тут ніколи нічого не змінюється: мешканці цього міста ніколи не помирають (але і нові теж не народжуються); вони ведуть той самий спосіб життя, який повторюється, неначе замкнуте коло кожного нового дня. Вони ніколи не нудьгують, адже іншого життя просто-напросто не знають. Навіть пора року тут завжди одна і та ж - Осінь... Вічний туман, колекція різнокольорового гербарію, який літає усюди, підхоплений вітром... Дуже рідко сюди приїжджають гості з сусіднього містечка Незабутніх Спогадів. Як правило, вони вчиняють такий розгардіяж в містечку Старих Звичок, що його мешканці ще довго ходять знервованими та збентеженими водночас.
Цього міста не існує на жодній карті світу, адже це місто існує тільки... в моїй душі! Ти став головним мешканцем в моєму містечку (щось на кшталт мера). Поселився ти звичайно ж, у найкращому і найбільшому будинку на Льодяній Горі. Я ніколи не бачила твого помешкання, адже потрапити туди дуже важко. Скільки раз я намагалась викорабкатись на Гору по нерівних чорно-білих сходах! Чорна сходинка...Біла... І жодного разу я не могла втриматись на сковзкій поверхні Гори. Так, ніби той будинок - це твоє серце: я точно знаю, що воно існує, але постукати в його дверцята мені ніяк не вдавалось.
Ти став справжнім господарем в моєму містечку - без жалю витискував звідти нові почуття, емоції, радощі і печалі. Справді, я була повністю під твоєю владою - цілком і неподільно. Незважаючи на це, ти уперто не хотів впускати мене до свого Льодяного Палацу. У мене навіть з'явилась підозра - невже у тебе і серце крижане?!
Зовсім нещодавно я знову почала бачити кольорові сни... Це було дуже незвично, адже я відчула, що скаро трапиться щось надзвичайне...
...Бачив би ти своє обличчя, коли прокинувшись ти відчув запах... Весни! Запах справжньої весни в містечку Старих Звичок! Оскільки твій Льодяний Палац почав танути, я змушена була переселити тебе в місто Забутих Мрій... Ти мовчки зібрав свої речі, без зайвих істерик та образ, зрозумівши нарешті, що в моєму містечку з'явився новий мешканець.
Ваше мнение: