|
    Прочтений: 0 Посещений: 2208 Дата публикации: 19.1.2007 «Нічний вітер завиє сумно, Разом згаснуть на небі зорі. І прокинуться мої думи, Що так довго були в покорі. Я не хочу, щоб їх хто бачив. Я не хочу, бо люди злі! Хто не злий, той мені пробачить За відверті слова мої. Я не хочу, щоб сталось лихо, Через те, що багато кажу. Постараюся жити й дихать. Все, мовчу вже, мовчу, мовчу...» «Та чи є в цьому сенс – мовчати? Чи досягнеш ти так мети? Чи мовчання – залізні грати? Від чого хочеш ти втекти? Бачиш в поглядах нерозуміння... Ти цього від людей хотіла? Добиває тебе сумління. Говорити тепер несила... Так, себе побороти – тяжко. Та страшніше – собі скоритись. На сьогодні ти – чорна пташка. Затра маєш ти переродитись». Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||
Ammonia - Розмова із собою
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |