Семен Венцимеров - Мета
|
|
Жанр: Проза: О любви     Прочтений: 0 Посещений: 2509 Дата публикации: 9.2.2007
Свiтило щастя – мав, кого любить.
Дзвенiла радiсть i душа спiвала.
Хіба це мало — незабутня мить?
Щасливi cпогади – хiба це мало?
Знов шепiтком повторюю iм’я,
Акомпаную подихом печальним.
Я заздрю тiм, у кого є сiм’я --
Є вища мудрiсть у буттi звичайнiм.
Не забуваю радiснi лiта,
Натхненнi днi любовi пам’ятаю...
Живе в душi надiя, є мета:
Колись любов я знову привiтаю...
Ваше мнение:
Добавить своё мнение
Обсудить на форуме
Украинская Баннерная Сеть
|
Оценка
|
|
Партнеры сайта
|
|
{v_xap_link1}
{v_xap_link2}
Рекомендуем
|
|
{v_xap_link3}
{v_xap_link4}
|