Жанр: Лирика: Пейзажная Прочтений: 0 Посещений: 2027 Дата публикации: 23.3.2007
жовтень 2006
А за вікном так тихо-тихо -
Там лише зіроньки шепочуть…
І навіть заховалось лихо,
Й малі листочки не тріпочуть..
І вітер дужий заховався,
Мабуть у когось на вустах,
Або за пташкою погнався,
Яку зустрів у небесах…
І повний місяць виглядає
Ледь-ледь з-за хмари угорі.
Він світ, вночі, наш захищає
Й помічники – то ліхтарі…
Вони такі високі і самотні,
Вартують наші людські сни –
Важкі й сумні, легкі і безтурботні
Зимою, влітку й восени..
Та й деякі будинки ще не сплять..
Чи може вже.. Бо ніч минає
І скоро ранок зустрічать..
А місяць пісню починає
Про все, що бачить з-попід хмар
Про сон самотній і мрії дитячі
Про душі холодні і кохання жар,
Про сміх і сльози серед ночі.
Про все це місяць проспівав
І в небі знов зашепотіли зорі,
А вітер листячко зірвав
Й поклав на води Дніпрові прозорі.
“Нехай собі пливуть у море,
Щоби з'явитись на весні
І може десь побачать гори,
Що бачили лише у сні.”
Таке подумав собі вітер
І знову миттю зник кудись
А я вдягаю теплий світер,
Бо новий день вже народивсь..
Ваше мнение: