Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 2040 Дата публикации: 29.3.2007
***
...Привіт! Пишу у вічність, бо не знаю скрижалів юних днів твоїх, не знаю, де ти, хто ти, як ти і чи почуєш з вуст моїх оте німе жагуче слово...
Для С.М.Г.
Страшно думать, що я – не з тобою,
Дивно бачити сльози твої.
За розбитою в вічність стіною
Загубилися миті і дні.
Ти пробач мені, я не знала,
Я не чула шепоту слів,
Я не бачила, що покохала,
Я заплуталась поміж снів.
Бач, роки не чекають,
Все біжать по річищу світів.
Не чекають на тебе, бо знають,
Що сказати ти так й не зумів.
Ти скажи мені: ну для чого
Доля нас із тобою звела?
Щоби знов будувати “нічого”?
Щоби відстань нас розвела?
Між серцями – мільйон кілометрів
І мільярди непрожитих днів...
Ти забудь мене... Ні, не треба,
Стану мавкою твоїх снів.
Не вгадаю я, що буде далі
В моїй Долі, в твоєму житті...
Доленосні майбутні скрижалі
Десь записані в тьмі між світів...