|
    Прочтений: 0 Посещений: 2208 Дата публикации: 11.4.2007 На вулиці іде дощ. Мабуть, перший дощ у цьому році. Вони стоять під навісом удвох – одна тримає у руках червону парасольку, інша стоїть, і мовчки дивиться на дощ. Дівчина Із Червоною Парасолькою дістає пачку із сигаретами, потім вони удвох закурюють. Дівчина Із Червоною Парасолькою стоїть, курить, і думає про те, як вона кохає свого хлопця. Інша Дівчина курить, і все так само дивиться на дощ. На асфальті – калюжі. В калюжах відбиваються із дзенькотом великі, сильні краплі. В калюжах відбиваються дерева, які ще не встигли позеленіти. Небо дивного сірого відтінку, у сизо-блакитних плямах. Інша Дівчина дивиться на дворик, у якому вони стоять, на старі п’ятиповерхові будинки тут, в центрі міста. Їй не звично знаходитися серед цього всього, адже вона живе на окраїні міста, у висотному будинку, і там немає таких будівель. Будівель, які наштовхують на думки про старовину, минулі часи, будівель, які настільки прекрасні під цим першим квітнем дощем… Інша Дівчина думає про те, як їй вижити. Про те, як їй не вистачає поряд Його. Дощ нагадує їй про те, що Він її не кохає. Інша Дівчина вдихає глибоко сигаретний дим, заплющує очі, і чує стукіт дощу. Стукіт дощу зливається із ще одними звуком – скрипка. У підвальному приміщенні цього старовинного будинку горить блідим світлом вікно. Звідти долинають сумні звуки скрипки, які разом із дощем створюють таку атмосферу, що хочеться плакати. Плакати так, як цей дощ… Інша Дівчина різко відкриває очі, випускає із себе дим, дивиться, як він розчиняється у вологому повітрі. Вона думає про те, що дуже хотіла б зараз притулитися до Його грудей. До грудей, у яких б’ється байдуже до неї серце. Байдужим воно стало зовсім нещодавно, і Інша Дівчина не може до цього звикнути. Не може, адже Він і досі її хлопець, але він байдужий до неї. Тепер вже. Інша дівчина раптом подумала, що якби Він зараз був тут, поряд, під цим самим навісом, у цьому самому дворі, в цій музиці скрипки, він би обов’язково засумував. Хоч трохи. Адже дощ ніколи не залишає нікого байдужим до себе. Він просто не має залишати нікого байдужим. Дощ завжди віддає людям хоч краплину свого смутку. Дивлячись на дощ, люди часто сумують. Інша дівчина хотіла б, щоб зараз Він був тут і сумував разом із нею. І разом із дощем… Дівчина Із Червоною Парасолькою стоїть поряд, дивиться на той самий дощ, на ті ж самі будинки, чує ті ж самі звуки самотньої скрипки. Вона дивиться на те ж саме, але бачить зовсім інше. Вона бачить вже майже рідний район. Рідним він став тільки від нещодавно, з тих пір, як Дівчина Із Червоною Парасолькою почала зустрічатися із своїм теперішнім хлопцем. З тих пір, як вона почала до нього їздити. Тепер, вдихаючи сигаретний дим, вона думає про те, як сильно зараз кохає. Зараз має прийти її хлопець, той, якого вона так чекає. Він прийде весь мокрий, адже у нього немає парасолі, і вона, Дівчина Із Червоною Парасолькою, буде лагідно гладити його мокре волосся, цілувати його обличчя, відчуваючи на своїх губах смак дощу. Дівчина Із Червоною Парасолькою думає про кохання. Вона так рідко про це думала раніше. Але зараз цей дощ наштовхнув її на такі думки. А цей звук скрипки додав якогось окремого відчуття. Відчуття неповторності. Раптом вона зрозуміла, що ось це все більше не повториться: ні цей дощ, ні цей дим, ні це небо, ні ці старі будинки, і тим більше, не повториться ця скрипка… Вони стоять і курять. І думають про одне і теж, але про зовсім різне. Вони обидві кохають. Вони думають про кохання, але про різне кохання. Дівчина Із Червоною Парасолькою радіє тому, що у неї є її хлопець. Вона так сильно його кохає. І не хоче втратити. Ні в якому разі. Інша Дівчина думає про те, як сильно вона не хотіла втратити Його. Але вже втратила. Він ще із нею, але Він вже чужий. Вона так сильно Його кохає. Але нічого не може змінити. Інша Дівчина не заздрить своїй подрузі, зовсім ні, адже у них із нею все теж саме, все однакове. Тільки треба це побачити. Ось воно: один і той самий дощ, одна і та сама пачка сигарет і однаковий дим, один і той двір, над їх головами – один і той же дах, навіть скрипка одна і та ж сама. І у грудях обох живе кохання. Одне і те ж саме… Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Александра Горчинская - Одне і те саме
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |