Жанр: Проза: Философская Прочтений: 0 Посещений: 2150 Дата публикации: 12.4.2007
Нудно.
Зазирну в очі і піду далі.
Немає на чому спинися.
Тверда зарозумілість академіка – генія не дає повікам опуститися.
Гордине! Чи тобі дають тут відпочивати?
Гляну на вуста і зап’ю чаєм.
Такої солодкавості не витримає ні один солодкоїжка.
Це занадто.
Чи немає у вас ще цукрового діабету?
Відкрию сумочку. А там – стос квитків.
Роздаю всім безкоштовно.
На мене здивовано дивляться.
Ох! Я забула, ви ж головні дійові особи.
А собі піду.
А що маю тут робити?
Серед ваших мішків розуму немає місця. Ви ніколи не привітаєтеся з моєю особистістю.
Чому?
Тому що вона вам видалась вищою за свою.