Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 2281 Дата публикации: 9.5.2007
Ніч.
Чому мені профіль місяця схожий на твій?
І чом та схожість
така до болю гидка мені?
що хочеться просто стулити пелюстки вій
і кинутись в небо
розбившись об його камені
Ранок.
вхоплений в тілі годинників стогне час
Й шепоче в вухо
на мові століть Дніпро мені,
що алко-подвоєне сонце сміється з нас
В моє кохання
встромивши залізні промені
День.
Янголе мій на мотузці, мій вічний міф
Твій лик у бронзі
немовби бажає зла мені -
що дивиться так вороже з-під ковдри снів
бо крила з гіпсу
об стіни та гордість зламані
Вечір.
Я кличу тебе в дитинство, обличчям в рай
Я б'юсь у вечір
і з неба кричать дарма мені
що казка про людську святість уже стара
А я все кличу
тебе у співанки мамині...
Ваше мнение: