Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 2271 Дата публикации: 19.6.2007
Я забувала ймення тиждень за тижнем поспіль
Я засипала стежку попелом, снами й рисом
Трагікомічний опір, де поле битви - постіль
Стерти тебе зі шкіри - збити із неба місяць
Пальці ламать по черзі - біль вже до болю знаний
Погляди - гострі шпилі, біль вже немов так треба
Краєм зізнань зачепиш неба найглибші рани
Сонце впаде в кишеню - зброя як раз для тебе
Все ж, без пробачень краще, крапка мов чорна зірка.
Крок до вікна-свободи, змах - і обійме вирій
Все-ж-таки це мистецтво - як би не було гірко,
впасти в бетон-реальність і не зламати віру.
Ваше мнение: