|
    Прочтений: 0 Посещений: 2930 Дата публикации: 14.7.2007 частина перша.також брєд I can’t live, but I won’t die That’s a story of my life 1 Ви знаєте, тиша іноді так ріже вуха, що просто хочеться вити. Цей звук застиглої лінії телевізійного каналу, що ніби током, тихим приливом чуття б’є по вушних мембранах, навіть коли одна з них минулого літа була пробита. Коли ви чуєте цей дзенькіт, що спустошує вашу душу, що знищує надію, що глумиться над вами, що робить із вас вульгарних шмар без діла, що ніколи не знайдуть спокою… - ти гарна людина, але мені чомусь здається, що ти ніколи не знайдеш щастя… - я знаю… Ви чуєте ці страшні звуки, які наповнюють вас надією і тут же її забирають, що вас давлять, принижують, змушують тинятися по квартирі, будинку, місту, будь-якій оселі, мені це зараз байдуже, я ловлю в цьому стресовому шумі кайф. Бо самотність-це жах. А жах-це круто. Ваша кров наповнюється адреналіном, пальці хочеться викрутити, бо між ними з’явились якісь дивні комашки, які гризуть ваше єство і змушують до дій. Так створюються шедеври. Тому що шедевр може створити лише самотня людина. Це я розумію зараз. Не знаю, чи зрозумію ці думки потім, мабуть ні. Коли я буду редагувати цей текст, то знов не матиму уявлення, хто його написав. І так завжди. Людина під час натхнення-це не вона, це щось інше, щось зовсім стороннє. Принаймні я. так було і буде. Це сумно. Світ сумний. Чи я сумна. Чи я сумна в цьому світі. Не знаю, чи побачить цей твір світ на власні очі, чи не засну я за клавою, чи дочекаюсь його…він обіцяв. Чи приїде він, чи зрозумієте ви мої почуття, чи варто просто напитися портвейну з пивом, щоб досягти істини, чи треба щось ще…що мені треба? Мені треба піти на кухню вимкнути чайник. Я все одно зараз не буду пити чай. Хочу чи ні? Нащо це все? Нащо я живу? Забагато питань. Жодної відповіді. Він приїде? Я його чекаю. Він зайде, я запропоную чаю, він почне мене цілувати…я цього давно чекала…але нащо? Він не мій, в нього є дівчина, я так не можу. Чому все так? Забагато питань. Ви мене розумієте? Кожні відчинені двері значать його прихід. Він не прийде. Страшно. Ці жахливі звуки самотності. Чому все так? Чому мене важко зрозуміти? Хіба що портвейн з пивом. І цигарки. Хочу палити. Треба кидати. Піду вимкну чайник. Як важко себе змусити встати…ніби від того, що я встану і піду на кухню, він не прийде… чи саме цього я хочу…всі великі були самотніми…звук ліфту - він…набридло. Пішла вимикати чайник. Вимкнула. Тепер залишилось палити, прийняти холодний душ і зустріти його. Чи це те, що я хочу? Кому це цікаво Я йду в душ змивати з себе звуки тиші і натхнення. Він не знає, де моя квартира. Через хвилину завтра. Я почекаю до завтра Блііііііііііін, як напрягає дивитись на годинник на ПК… Нарешті, завтра. Майже годину тому він сказав, що їде. Його не буде. Жарт. А я тупа і наївна вівця. Не хочу нічого чути і пускати думки, що він прийде. Нікого не буде. Але чому я дослухаюсь тоді до кожного звуку на сходах? Наївна вівця. В мене ж домофон. Він набере. Чи зламає двері. Він може. Я завжди про такого мріяла. Не можу більше. Йду в душ. Холодний. Нехай ті грьобані портвейн з пивом і «я уже єду» залишаться в минулому. Тупий жарт. Набридла тиша. Хочу сексу. Чому все так? Пора йти в душ, я забалакалась. Не знаю, чи повернусь. Якщо так, то я його все ще чекаю. Вівця одним словом. І знов стрьомно полишати клавіатуру. А якщо він не прийде? То й що? Знайдеш іншого. Ти ж тіпа модєль. Задрало все. Йду палити. До зустрічі. Нікотин спотворює свідомість. Ви знали? … Та й нах він мені треба? В душ і спати. Кого я обманюю? Я буду чекати його всю ніч. Шкода, що цигарок лише дві. Тепер в душ. Мені майже байдуже. Вже 00:13. меску він відіслав більше години тому. Нема на що сподіватись. Жарт… Не можу так… Треба йти в душ. Нащо я відіслала ту меску…з неї мабуть усі ржуть, допиваючи залишки пива, бо портвейн весь вилакали ще коли я була…дві години тому…як багато часу…змусьте мене забути, проошу… Він не прийде. Як би я не хотіла почути його голос в трубці мобільно «какой у тєбя адрес», але цього не буде. Як би я не хотіла почути трель домофону, цього теж не буде. Душ подіяв. Розвіяв усі мої надії, що потом вийшли з портвейном і пивом. Тепер можна ставити чайник. Не знаю, чи повернусь я сюди, у цей текст (блін, ловлю себе на думці, що за дверима чути тупіт…дитинко, він не прийде! Забудь! …це важко…). Кого я дурю, ціла ніч попереду. Натхнення нема, але сповідатись все одно конче треба. Заварю заспокійливого чаю…лише дві цигарки…клят… Він поїхав не до мене. Я підписала меску чужим ім’ям. Дарма сподівалась, що він зрозуміє чи зберіг мій номер…Машка…в нього вже є одна Маша…і вона його з радістю прийме. Що ж, я за них щаслива…яка я, на біса, Машка?????? -…ти ніколи не будеш щаслива - я знаю… Блін, оце я дурепа…треба-таки заварити чай…дивно, ще дві з половиною(пиздець…) години тому ліфт не працював…а зараз їде…чи це мої таргани в голові розбігались…стрьомна ніч…так сівка під парадняком сигналить…він??? Хвора…навіть не біля мого…ВІН НЕ ПРИЙДЕ!!! І на що я сподівалась? На кохання з першого погляду? Може, відповісти йому щось глумливе? Тіпа «бугага, куди ти їдеш?»? і стати знов посміховиськом? Важко думати… потрібно з кимось поговорити… Усі відфонились або сплять…є ще один варіант… В мене є людина для спілкування. А той не прийде. Я повернусь з натхненням, залитим пивом та портвейн ом(брррр, гидота…), після наступної пиятики. Або сьогодні зранку. Він точно не прийде. Сприймається майже спокійно. Значить, я майже твереза. Це круто. Пройшло 2 години з часу відправлення мески «я уже єду». Їдь на здоров’я, сонечко. Максимум, що ти тепер отримаєш, коли приїдеш…не хочу про це. Дзвонить моя людина. Добраніч, любі друзі…добраніч? Епіграф першої частини Він не приїхав. Я пробалакала зі своєю людиною до четвертої ранку і лягла спати. Дзвінок подруги. За десять хвилин сьома ранку. Три години сну рулять. Завтра я його побачу. Віртуальний щоденник, клят… ;) Пролог закінчено. Чекаю продовження. Якщо воно мені справді потрібне. 2 Ну і що тепер? Чого я добилась? Що змусило мене кинути вже вдруге (щоразу з іншим хлопцем) слухавку? Одного з них ненавиджу, іншого кохала більше за життя. Колись. Більше не хочу про нього казати. Він мій коханець. Хоч між нами…між ним і мною…нічого нема. Знаю, це неправильно…але місяць без сексу теж не іграшка…для молодої та здорової…це ви нічого не розумієте в житті. - Без ніяких зобов’язань, претензій та почуттів - будь-ласка. Інакше йди до свого панка. - Я все зрозуміла. Ніяких пустих слів та поглядів. Дякую. Я тебе…я тобі вдячна.-справжні слова застигли бетонною глибою десь між горлом та серцем, видушуючи разом з організмом повітря та сльози.  Думала, що вже загубила цей файл…усе перерила, всі папки й документи…потрібно перейменувати файл якось по-особливому. Перечитала ті дві вишкрябані сторінки…як не дивно, пройняло…хочеться плакати. «Знов соплі»,- подумаєте ви. Так от, шановний читач, якщо ваш єдиний коханець, єдине ваше кохання за нікчемні дев’ятнадцять років вас кине і потім запропонує бути вашим коханцем, знаючи, що ви не в змозі от так просто лягти під першого ліпшого, і БАЙДУЖЕ, що ви успішна і перспективна модель, красуня, розумниця та інтелектуала, і що не зможете відмовити. А потім на весь світ кричить, що він їде вас *бати. Мені було прикро. Все. Це стало початком кінця. Мій панк…до речі, з моменту тої пиятики пройшов майже тиждень. Ми тоді все з’ясували. Сьогодні він знов до мене поліз і знов отримав трохи на горіхи – в мене рука не важка. І чому я його відштовхую? Бо хочу кохання. А він придурок. З мене досить. Йду в лесбійки. Або в монастир. Чоловічий, звісно. Замахало мене все. Потрібно розслабитись. Портвейну сьогодні було мало. «Пріключєнія маладой куртізанкі», блін…а я його хочу…в нього гарне тіло, сильні м’язи(ніколи таких не любила…) і дитяча посмішка. Саме через неї, ну і його вульгарність, настирність та оригінальність, на нього вішаються дівчата. Саме через цю посмішку я вірю, що у нього є майбутнє. Мать Тереза… Потрібно ж буде це потім, через енну кількість років, перечитувати, редагувати…щоб випустити в світ і створити «шєдєвр»…Оце буде веселий час… Давайте думати, як назвати мого панка? Є якісь ідеї? Наприклад, якщо у вас є якісь такі схожі знайомі…тільки от без «гламурррних мальчіков», бо від них верне. Такі пихаті, гадають, досить ворухнути пальцем і дівчата побіжать робити їм…неважливо(і так всі здогадались). Я ж і ніби не неформала, а такому б пику набила. Раз було. Загравати надумав. Такий мАжорний, увесь в дорогому одязі, в окуляриках чорних…підійшов і кинув так вальяжно: - Дєвушка, можна с Вамі пазнакоміца? - Нащо воно тобі треба? - Ну, ми маглі би нєплохо правєсті врємя… Такого я стерпіти не змогла. - А руки тобі нащо? Чи судомить вже? Він почервонів весь, надувся як індик і кинув щось на кшталт нашого «лярва»(він, мабуть, не знає, що лярви – це істоти, що живуть у світі духів і намагаються вхопити нашу душу, що простує до реінкарнації, і кинути назад у тіло. Це за Гермесом Трисмегістром. - Прим. авт.). Я і відповіла подачею в «сонечко». - Не на ту лярву ти напав. Котись, поки яйця не вирвали. Підібгав хвоста і поскавулів у бік друзів. Я маленьке кошенятко, ніжне і лагідне, зате вирощене на вулиці, і пазурі в мене довгі – якщо хтось і захоче пнути, то й буде йому пухнасте звірятко, якого на тлі снігу не видно. Ну добре, буду вже лягати. Подумаю, яке ім’я краще дати моєму панку. До зустрічі після наступного портвейну. Усім добраніч, дітки. І мені гарних снів. Частина 3 А ви знаєте, як насправді легко маніпулювати людьми? Достатньо трохи випити, щоб дізнатись істину. Ні, це не дурість і не «угарний брєд». Просто декому це не зрозуміти. Коли ти п’яний, ти можеш щось зробити (знов субота, до мене приклеївся один чувак, а мій панк на це гостро зреагував – одразу набрав мене). Але якщо хтось знає, що має сенс в цьому житті, хай мені скаже, я буду рада. Той чувак(одноднівка, чи однонічка, як то кажуть)якогось до мене доїбався. Хіба я виглядала самотньо? Сама подавала флюїди? Та пішов він. Шкода, що я забула в нього ключі від дому. Дякувати Вані, який мене відволікав від того чувака (бидло він чи ні, не мені судити; хочу писати вірші… Він мене ніжно обійняв Мы даем стране металл Повернутись попрохав Мы даем стране металл Я повернулась, він ураз Ох, если б ты знала, Клава, Мої губи став шукать Как я устал) , а то невідомо, що б було. Чи не стомилась я від життя? Ніби й пила тільки портвейн…Мій панк поїхав на пиятику, а я краще ляжу спати, і нехай мої еротичні фантазії про його довгий…гм…і майстерний…залишаться не в друці. Добраніч, дітки. Пийте портвейн на сходах БЖ по суботах, можливо, побачите мене там. Я буду в компанії патлатих підспівувати гітарним акордам. Пішла на опохмел.  Вирішила ввести імена – комп’ютерні символи ланок життя такого собі суспільства Microsoft Excel (для однодумців – така є програма в комп’ютері, там всякі вумні дядьки роблять таблиці) : панк нехай буде А1, мій коханий (в минулому, постійно забуваю) – А2. поки що інші імена не потрі… Частина 3 When the party’s over You got no place to go А якщо нІкуди йти ще до початку вечірки? Я здаюся вам, шановні читачі, слинтяйкою? А шо робить, життя таке. Іноді в цьому світі хочеться чогось більшого, але рожеві окуляри невтомно топче доля так, що не встигаєш купувати нові, а блакитні мрії з повітряними зАмками вітер відносить за небокрай – знаєш, що вони десь є, а сенсу від них, навіть якогось примарного, знайти вже не можеш. І ти дивишся, як всі навколо радіють і не хочеш вірити, що їхні окуляри давно в смітнику, а про замки вже всі й думати забули. І знаєш, що це тобі одній так хєрово, і ти така унікальна, і всі мають тебе жаліти…а ти просто маєш переступити через себе, зрозуміти думки Ніцше і покласти на все, піти та втопитись. Всі великі були самотніми, бо не змогли прийняти втрати своїх життєвих постулатів. Вір, що і ти так зможеш. Фарбуй волосся в рожеве, перечитай всі матеріали по Емо-культурі і плач під місячним сяйвом, стоячи з пляшкою портвейну на балконі, бо це тру. Тру, чуєш, дівчинко? Знайди собі такого ж уйобка, як сама, слинявого покидька з довгими немитими патлами, вийди за нього заміж, народи йому купу маленьких емо-кидів. Не забудь кожного з них для укріплення здоров’я нації на перший День Народження засовувати в мікрохвильовку або краще у газову плитку, бо у світі і так забагато придурків. Не знаю, що тобі (собі) ще порадити. Все одно нема сенсу.  Автор дуже хоче, щоб в цій книзі був щасливий фінал. Це його (її) заповітна мрія. Хоча сам(а) дуже не любить такі книжки читати, нецікаво. Тому раджу зараз відкрити останню сторінку і глянути. У вас є унікальний шанс дізнатись про долю знайомої автора(ки) білявки, раніше від її самої. Думаю, вона б хотіла опинитись на вашому, шановні читачі, місці, дуже хотіла. Якщо все буде ок, то порадійте за неї, їй буде приємно. Якщо ні, то прошу продовжити читання, самій цікаво, як все пройде. Шкода, що в житті, чи то тільки в моєму, немає принца на білому мерсі з купою жовтих тюльпанів. Я просто хочу бути щасливою. Пішла з вечірки, від друзів. Не люблю бути обузою. Хоча б це я розумію, і то добре. Мама кличе їсти. Скоріш за все повернусь. Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||||||
Марія Фройд - Щоденник білявки
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |