Жанр: Проза: Разное Прочтений: 0 Посещений: 2207 Дата публикации: 23.7.2007
Ці дівчатка такі розбещені, нервові й нетерплячі, - немає нічого цікавішого, ніж знущання з їх курячих натур. Ляльки? Саме так. А хтозна, що в них у грудях тріпоче, ворушиться та нервово гикає. Мабуть серце, але яке саме серце? Червоне, або рожеве, а може вони і його пудрять щоб не таке зів'яле зрання здавалося? Гарні дівчатка: блищать, гойдаються на високих ніжках, тоненькі й кістляві, блукають собі поміж музейних експонатів, бо дуже вже тямлять у сучасному мистецтві. Але ж відомо, що самі вони є лише експонатами, бо чоловіків насправді окрім жіночого свіженького тіла більш в житті нічого не цікавить.
Дівчинка, а як ото ти балансуєш на своїх ходулях? Чи тобі здається, що без шпильок люди будуть вважати тебе огидною і нецікавою? Ну звісно, я розумію, твої ніжки неперевершені у цих туфлях, - твоя найголовніша втіха. Цікаво: стою у куточку і починаю уявляти, як ота красуня, біля якої труться усі чоловічі погляди, виглядає без своїх ніжок. Вважаю, що коли б ті кістки у шкірі в неї відтяти, то вона б одразу пішла на сміття – бо що ж то за красуня без своїх струнких ніжок? Питаю – „Де мозок, кралечка?” – „Який мозок?”, - відповідає, здивовано. Ну звісно, я й забув, в тебе ж ніжки гарні. „Вибачте, обізнався. Доречи, ви дуже гарно виглядаєте”. Запрошую її на каву, а ввечері ми займаємось коханням. А де ж той мозок, питається?
Дівчатка – вони ляльки. Гарненькі, з рухомими ручками й ніжками. З блискучим волоссям і твердим тілом. Це така виняткова штучна краса, така солодка, що інколи від неї тягне блювати десь у клубному туалеті. Це мистецтво, якому їх привчають змалечку. Поверховість? Ні в якому разі. Лише виключне вміння жити в своїй порожній голові, інколи робити вигляд, що в ній дещо засвербіло, але насправді там лише відголоси статевої суті – такі вже розбещенні ці дівчатка.
Ваше мнение:
Melipona - дівчатко
