|
    Прочтений: 0 Посещений: 2566 Дата публикации: 17.9.2007 …FATA MORGANA?.. Fata?.. MORGana?.. Де ж воно?.. Що мені робити?.. Чому я маю щось робити?! Я не хочу memento mori! Я хочу смерті! Так… саме цього… я прагну!.. Хто ти? Як ти смієш мені заважати? Яке ти маєш право… примушувати мене… жити?! Чого ти хочеш… від мене?.. Чому ти так дивишся на мене? Що в твоїх очах?.. Ні, ти мені не завадиш! Будь-ласка, дай мені померти… Нащо мені… жити? Навколо Темрява… Мені страшно… Відпусти мене… Від-пу-сти… …Ні!.. Ти не маєш померти!... Я не дозволю…. Ти останнє світло, що залишилося в моєму житті! Ні… почекай… Залишись зі мною!.. Не втікай… День народився, щоб невдовзі померти. Але так він хотів. Він був наче Фенікс, і навмисно примушував себе народитися, і навмисне себе розпинав щовечора. Але цього ніхто не помічає. Окрім мене… Як можна забути те, що темрява проковтує тебе? Що її холодні пальці торкаються твоєї свідомості?.. Чому ти забуваєш це? Навіщо ти пам'ятаєш мить сліпучо білого щастя, що наповнює тебе, загрожуючи розірвати?.. Чому? Забудьте про нього! Бо воно завдасть вам болю, горя, втрати!.. Не вірите? Нічого, до цього звикаєш… Потім ви зрозумієте. О, так! Ви зрозумієте, але вже буде пізно. Так, щаслива людина не помічає, що темрява густішає. І тоді, в той момент, коли щастя досягає свого апогею і гасне темрява розкриває свої обійми… І вам вже немає порятунку!.. Ні, ви не помираєте! Ні-ні, цього темрява вам не подарує!.. …Зачекай! Зачекай! Не втікай!.. Зупинись… Благаю.. Темрява поряд!.. Вона забере мене… і тебе також… якщо ти… якщо ми не будемо разом… Де ти?! …Дурненький, вона не врятує тебе… від мене… Ніхто вже не врятує… …Помиляєшся!.. Смерть мій єдиний порятунок… …Можливо… Але, любчику мій, смерть потрібно залужити… …Як?! Скажи, як мені її заслужити?! …Це дуже легко… Ти маєш жити… Ха-ха! Так, саме жити!.. У моїх обіймах… …Ні… ні, я цього не хочу!.. Не хочу!.. -Як вона, лікарю? -Кепсько! В неї переламані всі ребра, гомілкова кістка взагалі розбита в друски, струс мозку. Та ще й кома… -Але ж вона видужає? Вийде з коми? -Вона має сама цього захотіти. А це дуже важко зробити, особливо після стрибку з багатоповерхівки. Доречі, через що вона стрибнула? -Я не знаю… Вона навіть нічого не говорила. Знаєте, вона завжди була така весела і життєрадісна. А це ніби-то й не вона зовсім, а інша людина… Жінка розплакалася, лікар хотів щось сказати, але промовчав… Знаєте, якось дивно дивитись на себе із десятками трубочок, крапельниць і нічого не відчувати. Хоча це зрозуміло! Темрява навколо мене. Навіщо вони мене врятували? Хто їх просив?!.. -Чудовий день! Ти помітила? -Всоте тобі кажу – так! -Чому ти така невесела? Адже ти сьогодні народжуєшся! -Саме тому! Тобі, янголові, цього не зрозуміти. Я не хочу народжуватися. Нащо це мені? Я й тут непогано себе почуваю! -Ти бунтівник, тому й не хочеш народжуватися. Ти, ж бо від когось, вже почула, що бунтівників не люблять. Але це не так… -Янголе, ти мій найкращий друг, не дай мені народитися сьогодні. Будь-ласка! -Я не можу цього зробити, бо тоді весь Всесвіт розвалиться наче пазл. -Ти перебільшуєш! Ти завжди перебільшуєш! -Можливо, Але таким вже мене створили. А тебе створили, щоб ти народилася. -В неї відійшли води! Кличте лікаря! Дихай глибше. В неї знов почалися перейми. Де той лікар?! -Дихай глибше. Так, а тепер тужся… Так добре. Ще трохи. Який інтервал переймів? О, тоді дитина скоро народиться. Тужся. Все добре. Дихай. А тепер тужся! З′явилася голівка… Ще трошечки… Тужся! Так. Все… У вас народилася дівчинка. Перерізайте пуповиння. Галасливий дитячий крик сповістив всіх і вся, що я народилася. Прощавай, янголе! Дійсно янгол про мене забув! Не забув, - кажете? Де ж він тепер, коли темрява полонила мене? Йому зараз добре, бо він у Едемі, з іншими. Чому ж мене туди не пускають? Чому я маю стирчати тут у світі людей, що ворожий для мені? А ти не захотів мене врятувати від страждань. Зрадник!... Я ненавиджу тебе!... Дивно бути дитиною. Всі підходять до тебе посміхаються, намагаються розмовляти з тобою якоюсь незрозумілою мовою, що схожа на белькотіння голубів. Неначе не можна просто сказати, що тобі потрібно! Але не всі отакі смішні, є двоє (або скільки їх там, нас не вчили рахувати), що посміхаються інакше, й говорять зовсім інакше. А коли тебе пригортає до себе та, що зветься МАМОЮ, й дає тобі їсти, ти завжди відчуваєш себе добре, та й чомусь одразу засинаєш. Інший, - ТАТО, не годує тебе, нажаль, Але коли починає з тобою гратись ти смієшся і радієш, тоді радіє й янгол, про якого ти забуваєш. А ще є БАБУСЯ, у якої на носі завжди дуже цікава штука – ОКУЛЯРИ. Вона завжди гойдає тебе у колисці, бот и вже важкенька, щоб носити тебе на руках. ДІДУСЬ – Бере тебе на руки, якою б ти не була, і починає розповідати КАЗКИ. Від ДІДУСЯ пахне чимось приємним і трохи терпким, а БАБУСЯ називає його - п′я-нич-кою. Дуже цікаве слово - п′яничка… А більше нічого з тобою цікавого не трапляється, бо ти лише дитина. …Дурні люди! Вони її врятували!... Ха-ха-ха! Врятували? Її вже нічого не порятує… Вона не заслуговує на смерть…. Тож скоро я по неї прийду….. Чуєш, янголе, я тебе ненавиджу!... Як це дивно…. Темрява наче відступила… Але чому так холодно? Що зі мною?! …Це неможливо! Вони не посміють її забрати в мене!... Вона моя!... -Лікарю, в неї криз! Вона помирає! -Що їй кололи? – лікар стомлений, Але жвавий чоловік в окулярах враз підскочив й помчався до палати з дівчиною, що стрибнула з багатоповерхівки. «Як же її звуть? Як?..» А потім тебе кудись ведіть і називають це – ДИТЯЧИМ САДКОМ. Там теж дуже багато таких же як ти. Але ТИХ чомусь не ставлять в КУТОК, так часто як тебе. Тут ти мусиш щось РОБИТИ разом з іншими. А тобі це нецікаво. Тобі подобається битися подушками, і рахувати ПІР′ЇНКИ, що падають на підлогу, наче СНІГ. А коли усі сніжинки-пір′їнки попадають й перетворяться на сніжно-білу ковдру, приходить ВИХОВАТЕЛЬКА і ставить тебе у куток. Але це триває недовго, ввечері тебе забирає ТАТО, і ви разом йдете їсти МОРОЗИВО. Або МАМА, тоді ви йдете гуляти в ПАРК… Ви що робите?! Знову мене рятуєте?! Ні! Ні, ні, ні, ні! Чому ви такі вперті? Дайте мені померти! Я не хочу житии! Янголе!… ….Так, кричи! Благай порятунку, бо це вже останнє, що я можу тобі дозволити… Рятуйте її! Рятуйте!... Я не буду більше чекати!... -Розряд! Що там? -Серце не б′ється! -Ще розряд! Що їй кололи? -Все, як було написано, - жалосливо промимрила медсестра. «Боже. Боже. Боже. Це ж не я…» -Два куби адреналіну! Розряд. -Серце б′ється. Лікрю, ви її врятували… «Але чому мені так погано від цього?» …Ха-ха-ха!... Дурні! Чотряку вам у печінку! Нащо ви це зробили? Ви ж мені все зламали…. Янголе! Порятуй мене… Благаю!.. …Як він тебе порятує, коли сам у пастці?! І ти його занапастила!... О, так! Сааме через тебе він МІЙ полонений…. А я вже йду по тебе… …Нащо це тобі? Навіщо тобі катувати нас?... …Бо… Бо ви люди на це заслуговуєте! …Ти не відповіла. Чому ти хочеш знищити нас?!.. ..Знищити? Дурнику… зовсім ні! Я хочу щоб ви жили…. …..Але без почуттів це не життя! …Ви страждаєте, а значить відчуваєте!.. …Ти – монстр!... …Ні. Я лише витвір вашого світу…. «Ой!» - перша думка, що спалахнула у запаленному мозці. «Думка?! То мене врятували? Хоча ні, це неможна назвати порятунком. Вони мене прирекли на страждання…» А колись все було не так. Колись все було яскраве і радісне, неначе сонце у небі. Все було добре, бот и не знала нічого поганого. Бо тобі вже шість років. Бот и вже доросла і йдеш до школи. У тебе є багато друзів-однолітків, Але вони не рівня тобі, бо вони ще в дитсадочку. В школі тебе люблять вчителі, бот и вже не бешкетуєш. Але від цього друзів в тебе не менше. Ба! Навіть більше. У тебе все виходить добре. Ти допомагаєш мамі і бабусі; ходиш ловити рибу з дідусем; робиш уроки з татом. Але і тоді, в той найсвітліший час, ти зазнала травми. Ні, не фізичної, це можна було б пережити. То була психологічна травма, саме тоді… так саме тоді темрява вперше відвідала твою душу, Але не змогла вкоренитися. Це сталося восьмої весни твого життя. Тоді т із родиною поїхала у село. Там у тебе було багато друзів(це ж не дивно!). У травні було спекотно, як ніколи, і ви усією компанією, з тобою на чолі, пішли купатися на річку. Завжди спокійна й неглибока, цієї весни вона, наче, збожеволіла. Тому дорослі заборонили вам далеко запливати. Але ви ,все ж таки діти, порушили заборону. Один з твоїх друзів, прагнучи довести свою хоробрість, поплив на інший берег… Він ще недалеко відплив від берега, як його підхопив вир… Ви бачили, як вода поглинає його, а ви не можете нічого зробити…. Ти побігла по дорослих… Повітря ніяк не хотіло допомагати тобі дихати, навпаки, ставало все сухішим і гарячішим… Тому ти не дуже зрозуміло пояснювала, що сталося… Тебе не пустили туди, та ти не дуже й хотіла. Підсвідомо ти відчувала – сталося щось ПОГАНЕ, настільки погане, що хотілось плакати й затуливши вуха бігти звідси, подалі від цього ЖАХУ. Тобі не сказали, що з твоїм товаришем, та ти й не хотіла чути. Ти просто змусила себе забути про те, що сталося. І тобі це вдалося… Але темрява тебе вже помітила й більше ніколи не залишала без уваги… А де ти був, янголе? Коли Василько захлинався? Де Були твої товариші? Ви покинули нас напризволяще! Ти втік. Присягаюся, я вб’ю тебе, якщо ти з’явишся переді мною… …А ця дівчина сильна… Навіть цікаво дивитися, як вона борсається в темряві… …Відпусти … її… …Ти знову за своє? Якщо відпустити її – ти вже не будеш таким бажаним для темряви… …Ну тоді…. Зроби щось з нею… Відправ мене до неї… Ти ж знаєш… вона… ненавидить мене… …Нащо це тобі?.. Ти її охоронець. Хіба, що… Добре… Ти будеш поряд з нею. Але якщо спробуєш, хоча б спробуєш, втікти… Начувайся! …Ні… відтепер мені немає куди втікати… …Це вже точно… Бідненький, вона зламала твої крила… Слухай, а чому б тобі не бути моїм слугою? В тебе вже є досвід. Ха-ха-ха… Ти ж був на побігеньках в Едемі. То, що? Згоден?.. …Я згоден… Тільки забери… забери з мене все людське… …А ти як думав? Звісно заберу… Залишу лиш спогад про її смерть… «Дуже дивне відчуття… неначе щось обірвалося всередині… І тепер так холодно… Й самотньо.» Навколо було темно – чи то була ніч, чи в мене Були заплющені очі. Перша спроба розплющити очі нагородила мене яскравим світлом. Добре, що був день. Коли яскраві плями зникли я побачила сіру кімнату. Так, іншого я й не чекала. Занадто багато раз бувала в таких кімнатах. Без того поганий настрій став іще гіршим. Звісно, я не очікувала квітів і привітань, Але хоч щось. Невже я знову залишаюся сама? Хоча, якщо я таки стрибнула, то друзів в мене вже немає. До кімнати зайшов хтось у білому. Зрозуміло, - лікар. Ну, а хто ж іще може сюди прийти? Чоловік прискіпливо подивився на мене і похитав головою. -Добрий день, - він ввічливо посміхнувся, Але в очах світилося несхвалення моїх дій. Мені чомусь стало дуже соромно. – Я ваш лікар, можете звати мене Дарнаулою, або Миколаєм. -Доб… - сухий кашель приглушив моє привітання. -Вам поки ще рано говорити. Я сповіщу ваших батьків, що ви опритомніли. Наразі я вас огляну і тоді вже будемо знати чим для вас обернеться ваш стрибок. «Тільки цього мені не вистачало!». Голова гуділа навіть від думок. Дихати вдавалося через раз. Від цього йшла обертом голова. Одним словом – я жила... Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Исс Ворник - Щоденник Самогубця. Частина 1: Наче Фенікс з вогню
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |