Жанр: Лирика: Белый стих Прочтений: 0 Посещений: 2120 Дата публикации: 20.10.2007
Вересень
зшерхлим листям губ
цілує твої зірки
А в тебе
такі неосінні слова
крапають з рота
застигаючи
карамельними спогадами
Вересень
розбещений і вигаданий
пробив мене
струмом сезонного розпачу
І я написала на кахлі
прощального листа
власній
свідомості
та наклеїла марку
на піднебіння
Вересень
розмажу по безжальній пам'яті
по лахміттю
мого невичерпного серця
вкритого
плямами зізнань і зустрічей
які не вивести
жодним порошком
з відомих
сучасним підліткам
Вересень
на широкому екрані
нічного неба
здається майже таким бездоганним
як срібне лезо
твого погляду
який мені вперто не хоче
набриднути
Вересень
мов реінкарнація
нашого досі нездійсненого
вироку
що знов закрокує
психозом
по пальцях
щоб я не навчилась
у тебе
байдужості
Образно...
получилось очень удачно.
маловато разделительных знаков :) но это легко исправимо.
По содержанию- запутанно, но отпечаток определенный оставляет
2007-12-29 13:06:37becouse_madgahed
пока не прочитал, что стих белый, дого пытался попасть в размер и найти рифмы:))
хоть я не являюсь особым поклонником булых стихов, но есть исключения. одно из них перед моими глазами :))