|
    Прочтений: 0 Посещений: 3594 Дата публикации: 24.10.2007 І знову безвихідь. Ніхто не каже одягнути шалика, отже йдеш розхристаний. Може застудишся. Може вмреш. Усе – на краще. Пірнувши у натовп, рискаєш очима по маскам довкола. Пам’ятаєш, що від цього буває весело, але душа сьогодні - в’язкий дьоготь. Тебе не помічають, а як і натикається хто випадково, то реагує як на стовп чи кут будинку – жодного дотику поглядів. Ти ще тут, але повільно зникаєш… Прокинувся вранці із відчуттям, що цей день уже був. Розбив дзеркало, аби не дратуватись незмінною своєю потворністю. Поранив пальця, збираючи друзки. Нічого не болить. Що за дивні симптоми? Зробив іще один надріз на пальці – нічого. Намалював ножем сім браслетів на зап’ясті, сім живих, кровоточивих браслетів. Неглибоко. Недостатньо гострий ніж. Механічно змочив одеколоном вату, стер навислі краплі брунатного візерунку… Нічого… Іншим разом… …Учора ти написав їй листа. Прощального. Але не надіслав. Варто було не роздумуючи натиснути ентер – тоді було б уже по всьому. Але ти зволікав. «Дорога Ларо, Нічого з собою не вдію. Отой шматок живого м’яса у моїх грудях болить все більше. Мудра Ларо… Я знав, що ніхто окрім тебе не зрозуміє, тому й повторював це усім так часто, а тобі – не міг. Я одержимий тобою. Я одержимий тобою. Я одержимий тобою, Ларо. Я знаю, що з’явився недоречно. Знаю, що присутність моя небажана. Мені страшно, Ларо, за твоє щастя. Не втрать його… Я б ніколи про це не заговорив, якби попереду у нас були роки. З жалю до мене ти могла б наробити дурниць. Потім би шкодувала. Усе ж таки я – не він. Я не вмію скручувати лебедів із серветок за сніданком. Я не знаюсь на мистецтві. Я співаю, як ведмідь. Тобі було б соромно за мене перед усіма. Ти б не пишалась мною, як ним. Великодушна Ларо, не сердься на мене. Я зовсім не навмисне вдерся до твого життя. Завтра ти прокинешся у світі, де мене нема. Зачинивши перукарню на обід, тобі не потрібно буде чекати мене в парку. Я знаю, що ти сумуватимеш за моїми бізонами й мамонтами – ніхто так не цікавився ними, як ти. Колись переповіси мої вигадки своїм дітям. Купуватимеш книги із археології. Не сумуй, чудова Ларо. Я утікаю, поки усе ще не так серйозно. Я хочу, щоб ти змогла вдати, що мене не було. Хочу, аби тобі вдалось переконати себе, що я – лише сон. Прощай, моя незамінна Ларо. Спали цього листа і будь щасливою». Задзвонив телефон. Вона попросила приїхати, бо їй знову сняться жахіття. Довелось вимикати комп’ютер і їхати. Дурня! За місяць у неї весілля, а ти ще й досі приїжджаєш, коли їй страшно… - Будь ласка, снодійне… Сильнодіюче… Так-так, для дорослих. …Ні, не потрібно їй слати ніяких листів. Їй буде боляче знати… І щоденника треба знищити… Скажеш їй, що поїхав на розкопки до Африки. Наковтаєшся пігулок і щезнеш. Все одно твої друзі не знайомі із нею. Все одно вона не знає, де ти живеш. - У тебе чого шия гола? Розірвані твої думки тріпочуть, калатають пульсом. Як вона опинилась тут? Швидкі теплі її руки запинають твою куртку на усі ґудзики, під саму шию, зав’язують гарним вузлом шалик. Ну чому знову так невчасно? - Виглядаєш як самогубець. Блідий. Синці під очима. Захворів, може? - Трохи. - Пішли до мене, будемо їсти мед. Стискаєш у кишені баночку щойно придбаного снодійного. - Та ні. Маю плани на вечір. Заплющуєш гарячі очі в надії, що вона зникне. Вона не зникає, торкається твого чола пальцями. - Та в тебе ж температура! І очі сльозяться. Кому сказала: пішли! Її рука проковзує під твою, ти пручаєшся. - Послухай. Я серйозно. Від’їжджаю до Африки. Я вже вирішив… Чуєш власні слова якось віддалено, мовби голос зі сну. Мабуть, у тебе таки гарячка. - Яке ще «від’їжджаю»? Та ти ж зараз впадеш! Зачекає твоя Африка! - Ти нічого не розумієш… - Я розумію все. Маленький її пальчик натискає на твого носа, мов на ґудзик. - Не дам я тобі вмерти. Не сперечайся, пішли. Цілуєш її в чоло. Африка нікуди не дінеться. Покінчиш із собою завтра. Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Босоногая Сказочница - Африка зачекає
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |