Жанр: Проза: Рассказ Прочтений: 0 Посещений: 2848 Дата публикации: 26.3.2008
Їй завжди хотілося більшого. Є такий тип людей. Вони ніколи не бувають повністю задоволені. Ставлять високі вимоги до себе і до інших. Вона краще за всіх знала, що ідеалу не існує, але постійно прагнула його досягнути. Вона завжди і у всьому намагалася бути першою і найкращою. І врешті-решт, завдяки наполегливим старанням, у неї це виходило.
Її не любили. Це закономірно. Коли заздрять, тоді не люблять. Тоді ненавидять.
Але їй це було байдуже. Її не хвилював широкий загал. Для неї була важлива любов лише однієї людини. І саме для неї вона й старалася. І саме повагу цієї людини вона намагалася заслужити.
Саме для неї вона працювала над собою. Саме від неї вона хотіла справжньої любові. Саме від неї вона хотіла похвали і визнання.
Їй так хотілося піднятись в очах цієї людини. Так хотілось з нею зблизитись. Так хотілось від неї розуміння і, деколи, дружнього співчуття.
Але з цим ніяк не виходило. Ця людина всеодно її не любила і не поважала. Вона не вважала її КИМСЬ у цьому світі.
Іноді їй навіть хотілося вбити цю людину. Знищити її, стерти з лиця землі. Але вона не могла цього зробити. Бо тим самим вона знищила би себе.
Тому що цією людиною була вона сама.