Жанр: Лирика: Белый стих Прочтений: 0 Посещений: 1708 Дата публикации: 13.6.2008
Сало й часник – от де сила емоцій!
Натхнення, Просте як твій подих, коханий.
Ти ж мене не чекав, спав тихенько на боці
Місяця темному.
А тут – я. Відьма, та й годі! Тож спи...
Ходила шукати чогось від природи.
У полі, у лісі я нюхала квіти
Вони тут так пахнуть, що хочеться вмерти,
Здерти
Всю нечість гламурної вроди
І землю ковтати й смоктати коріння.
Воно гіркувате й липке,
але ж достобіса пьянке! Тож я напилася.
та ще й закусила
бруньками тополі мьякими, як губи
Додому вертатись була вже безсила,
тож я загубилась і стала землею.
Планетою стала.
З часнику і сала
З меду й кульбаби,
з верби й тополі
З вітру у полі,
З жита й пшениці,
Горобця й синиці,
З крику дитини,
Соку калини,
Крові і тіла.
Небом летіла
аж поки стемніло
і вигулькнув місяць
з тобою на боці... Ти спиш?