|
    Прочтений: 0 Посещений: 2462 Дата публикации: 10.7.2008 Кожен із нас хоча б раз у дитинстві хотів стати дорослим. Підходив до мами і сіпав її спідницю, при цьому дошкуляючи питанням: - Маам, ну маам, коли вже я буду дорослим? А мати стиха відповідала: - Синку( доню), ти неодмінно будеш великим(ою), тільки треба трішки почекати. І їсти побільше каші. А особливо манної. Пригадую, я обожнювала цю густу манну кашу, їла і дивувалась: - Ням - ням, яка смакота, але щось я не відчуваю себе дорослою. Може, треба кашу їсти без варення? Але тоді вона не така смачна... Нііі, дзуськи, краще бути дитиною і досхочу ласувати цією смакотою. Згадайте хоча б як ви в садочку не хотіли спати під час тихої години( вірніше трьох тихеньких годин ваших філософських роздумів чи буркотіння, а чи може голосних пісень, що аж ніяк не могли заглушити хропіння вашого сусіда). Звісно, не всі намагались заснути, деякі ж слухняно закривали оченятка і ... підморгували, підглядали і думали, що вихователька не помітить( якщо за моїм носом не видно, хіба ж вона мене бачить?) Батьки кожного разу повторювали:” Спи, дитино, бо потім почнеться доросле життя...” І починали наводити приклад Петі П’яточкіна, пропонували рахувати слоненят... - Мам, ну я вже втомилась(вся)Їх рахувати. А я вмію тільки до п’яти: один, два... ну маам, я не можу спати. І не піду у той клятий дитсадок, або ні, краще... Мамусю, ти ж знаєш, як я тебе люблю! Правда ти завтра забереш мене до обіду? І благально дивитесь. Як можна встояти від такого погляду? Це нереально. А згадайте свої захоплення у дитинстві. Хтось гарно малював, хтось віршики розповідав, хтось ляльок лікував, чи машину водив, хтось грав у школу. І кожен з нас у дитинстві мріяв кимось стати. Я, наприклад уявляла себе у майбутньому співачкою. Обожнювала Н. Корольову, її „ Жовті тюльпани” . А виглядало це так: Вечір. До нас прийшли гості. Повна кімната людей. Посередині стоїть фортепіано, біля нього стільчик і ...я на ньому. Так от, в хід йшли всі мамині речі( потім в хід йшла велика дискусія, вірніше, гнівний монолог мами про використання помади і т.д.)Я розфарбовувалась, немов клоун, одягала мамину сукню, туфлі на високих підборах, у руках тримала дезодорант( чим вам не мікрофон?) і співала всю свою програму на 30 хвилин, та ще й пританцьовувала. Гарантований ефект зникнення гостей, скажу я вам: хоч співала непогано( так казали), у залі знайшлися ненависники Корольової і після третьої пісні жалілися на купу справ і бігли геть( зате мені буде більше тортику). Потім обов’язкова програма гри на фортепіано у супроводі мами( вірніше грала мама, а я тоді ще не вміла, робила вигляд і думала, що всі аплодисменти мої). А в кінці звучала моя коронна фраза, з якої я й досі сміюся: - Мамо, ти не вмієш грати, а от я вмію! Ось і завершилась моя культурна програма. Хоча, потім я швиденько йшла до ліжечка і там у сні продовжувала співати, уявно імпровізуючи От таке воно, смачне дитяче життя з домішкою дорослого блиску. А як ви ним насолоджувались? Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||
СамАННта - Доросле життя вустами дитини
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |