Жанр: Проза: Рассказ Прочтений: 0 Посещений: 2267 Дата публикации: 10.7.2008
Багато запитань і відповідей...
Чому мінус п’ятдесят? Не сорок, не вісім, а саме мінус п’ятдесят секунд? Чому поїзд стоїть саме п’ять хвилин? Невже йому важко зрозуміти хоча б одну річ: я не побачу тебе довгий час. Чому саме дев’ятнадцять секунд на прощання і п’ятнадцять годин на сльози, три хвилини на сон і двісті вісімдесят шість секунд на усвідомлення власної жалюгідності?
Тон задає дорога, а ритм, то просто тихий дим поїзду, дальній подих літа...
Соль мі фа ре, чому не соль мі до? Тому що я страшенно сумую. Чому сумую, чому не можна просто радіти життю? Чому триста вісімдесят дві фрази „Я тебе кохаю”? Чому не тисячу триста дев’яносто вісім? Чому саме мій смуток? Чому тіло? Чому душа? Чому космічна енергія і дев’яносто шостий портал викладення думок? Чому розпач, а не шаленство, чому розуміння, а не зрада? Чому безсердечність межує з добротою? Бо я така. Чому важко, чому спекотно у холодній душі? Чому треба сміятись, коли хочеться плакати?
Чому потрібно розуміти людей? Кому потрібно все оце?
Чому вітер навіює відчай? Чому небо не зелене від моїх очей? Чому треба всім допомагати, навіть коли не маєш сили? Чому зараз хочеться спати, хоча свідомість показує протилежне? Чому сова, а не жайворонок? Чому світ різнобарвний, а не різнокольоровий? Чому у році триста шістдесят п’ять днів, а не двісті тридцять шість? Може, тиждень має десять днів, просто ніхто про це не знає? Може, свято букваря буває п’ять разів за життя, може, душа людини після смерті залишається у небесах, і там веде своє пташине життя? Чому ніхто цим не цікавиться? Навіщо генії епохи, коли їх ніхто не помічає? Чому чотирнадцять хвилин на роздуми і тридцять секунд на відповідь? Чому зараз, тут і сьогодні не йде дощ? Чому вмить переді мною немає тебе? Чому сніг не фіолетовий, а дощ не синій? Чому у мене в горлі пересохло? Чому мені хочеться тепла? Двісті двадцять дев’ять гривень і дев’яносто три копійки коштує мій плеєр. Чому не сто шістдесят два? Дев’яносто вісім копійок коштує людська душа(пів хліба, дрібка солі і пів склянки води). Чому вона не безцінна? Шістдесят три цілих і двісті тисячних - коефіцієнт гламуру. Чому не сто? І кому він треба? Кожен намагається виділитись, але ЧОМУ і НАВІЩО воно людям треба? Жили б тихо і мирно... А так лиш одні запитання...
Дуже сподобалось! Особливо, там де цифри. Чому? - Не знаю.
Правда, це більш схоже на ЖЖ, ніж на літ. твір, але то байдуже.
2008-07-11 02:28:56Мячік
Я вважаю, що справжнє (істинне) обличчя людини відкривається приблизно з 01.00 до 03.00, і саме в цей час людина є справжньоюю, то всі твори написані у цьому проміжку насправді є щирими! Числа це не відємна частина кожного з нас! Числа є всюди, на наших годинниках, паспортах, ідентифікаційних номерах, а для компютерів наші імена, всього лише, цифровий код з одиниць і нулів! Будь які числа несуть у собі певну магію, тому і не дивно, чому вони так багато питаннь до себе притягують! Ми нікуди не можемо заховатися від чисел, так само, як і вони нікуди не зникнуть з нашого життя. Але іноді, через числа страждають люди, закохані, тому що числа стають тим барєром який важко переступити! Вік, розмір взуття, розмір грудей, чи ваги тіла озучених цифрами можуть поставити товстелезну крапку між двома.........