Жанр: Проза: Рассказ Прочтений: 0 Посещений: 1575 Дата публикации: 7.1.2009
Ти відчуваєш?
Вибух вітру вмить розбиває байдужість ущент.
Літає несамовитою кулею, шматком енергії і розриває дощ.
Так маючись, весело-страшно граючись, танцюючи й шматуючи мрійливі сни вечірніх ліхтарів, що лиш поснули.
Звук дощу.
Вже наближається і рветься у вікно, немовби просячи пощади.
Та раптом, ударяючись об скло яскраво сиплеться гарячим сміхом.
У друзки)
мовби тихо знов підкрадається отой комок, що не до горла, не до серця, а то прямісінько у душу.
Рветься, реве, перекидає перепони усі і дістає всього єства і знов стиха, щоб у тобі враз розірватися шаленим щастям.
І хвилі зябко у тобі.. бринять незнаним почуттям.
Немає місця тут жубі.
Я захлину тебе життям!
Не зможе вітер полум’я згасити, а лиш зігріти ще жаркіше.
Ти вітром став уже.
До мене ти
Лети!)
І пробуди усіх отих людей, що міцно так зарились в сон, що вони звуть життям.
І розкидай жменями сміх.
Щоб був вогнем життів отих.
Дай їм життя!
Ваше мнение: