Жанр: Проза: Рассказ Прочтений: 0 Посещений: 1470 Дата публикации: 25.3.2009
Стрибає дахами так весело плескаючи у долоні невинне сонце. Хлюп хлюп по калюжах яксравими бризками, кольоровими і ясними як і відлуння на фотознімках, але у тисячі раз яскравішими.
Весняний вітер розносить їх по всіх закуточках і оживляє старі будинки.
Шшшш кх, крр... Ну що ж, добридень.
Який добридень, погляньте-но де вже сонце!
По всіх шпаринках весело і невгамовно снують малесенькі промінчики.
А й дійсно, довго ж ми спали. Весна аж розбуялась. Ну нічого, скоро вже мо’ й ніч.
Але ніч все не йде і не йде. Аж зачекалися коли ледве припленталась. Лінива.
Втомилися. Поснули.Неспокійно так, навколо немов тисчі голосів перешіптується.
Насупилися. А ось вже й ранок. Ну знов...
А веселі маленькі зайчики вже невтомно танцюють під ногами. І наче аж посміхнутися хочеться. Охх. От шкідники малі. А самі вже не тямляться як починають світитися тим самим життєдайним сміхом.
Ваше мнение: