|
    Прочтений: 0 Посещений: 1329 Дата публикации: 25.3.2009 «Несправедливий Бог, Жорстока доля – Слизька й підступна,як каток», - Собі тихенько шепотіла Оля. «А я ж кохала, так його любила, За нього ладна була все віддати, Лиш хрестиком у чорнім списку стала, Самоприречена страждати. І що тепер, як далі жити? Мене він зрадив і покинув… Слізьми чи ще чим горе це залити, Умить усесвіт зник, загинув.» На дворі сніг, біліє вечір, Бліда сидить за столиком вона. В кімнаті холодно, та голі плечі, І вихід чітко в голові луна: «На дах!» Хоч важко, через силу, По сходам вгору, вгору, вгору… На цій землі буття уже не миле, Тож крапка годі ставить коми. Не стало двох людей одразу: І суїцид, і вбивство в небуття, Бо не відчула Оля крізь образу, Що в лоні плід розпочинав життя. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
infliximab - оля
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |