Жанр: Проза: Рассказ Прочтений: 0 Посещений: 1493 Дата публикации: 28.6.2009
Твір про солістку Evanescence
Вона-прекрасна леді,що,загорнушись у теплий готчний плащ,сховалась від дощу. Вона-красива і,здавалась,ідеальна жінка.. Чи була такою.... Якби сльози не заважали їй..зараз.... Якби чорна туш та чорні думки не лізли їй в голову..Якби дощ,цей гарячий літній дощ не нагадав їй щось важливе....У голові з"явилась мелодія..Уривки з фраз..вона ловила їх ковтками спраглих губ....ховавши очі від перехожих...Запам"ятовуючи кожну краплину свідомої нудьги цього світу і гублячи останні надії.....Але стоп...Для чого писати? Для кого писати?
Пауза....
Групи немає.....всі покинули її...
а біль,що мучив її вже 2,5 роки лишився...
Блакитні очі.. Які ж вони красиві були у цей момент....,ці заплакані частинки її зболілої душі..Немає сенсу більше творити.. Бо ніхто..ніхто..Чуєш? ніхто
не побачить більше болю....І,посміхнувшись,знову зробила ефект клоуна...Перехожі впізнавали її і питали,де ж авто.. А вона...просто посміхалась і,взявши в руки довгий поділ своєї чорної ї сукні,сказала:
- Я вільна від усього..просто захотіла прогулятись....
І її вже тепер зелені очі,зелені від першого промінчика сонця,посміхнулися....
І вона пішла назустріч усьому..... світлому,теплому та далекому...
Така печальна і красива,лишаючи за собою шлейф легких парфумів та гублячи свій кришталевий голос у душах людей,які досі її пам"ятають......
Ваше мнение: