Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 1269 Дата публикации: 4.7.2009
Кожного дня ми повинні вибирати....
Золотаве волосся її розвивалося на вітрі.. Тонкий стан бавив останній промінчик сонця... Зелені очі втопилися у ароматі морської безодні Вона стояла на скелі, така тиха і беззахисна, чекаючи якогось знаку із Небес...
Чого чекала? Чи безмежної туги своїх очей, що втопали у безвісті? Чи палкого літнього сонця, що обпікало її своїми орбітами.. Чи рішення від самої себе.. про те, як далі бути, як подолати біль у її душі,як не зламатись і знову стояти твердо тут,на землі,а не літати у хмарах...
Як повернути довіру, яка от-от розвіється ,так як море кидало на берег свої хвилі..Як зберегти кохання у душі і не перетворити його на пекельну ненависть..Як,не мучившись,вийти із ситуації...
Сонце востаннє посміхнулось їй своїми пустими промінцями,не відаючи навіть,що зробило свою справу...
„Червоний захід сонця”-подумала,і відчула,що це кінець... Її ненависть вбила ледь палаюче гаряче почуття..Цілком і невідворотно...
А сріблясто-зелені очі з ніжними пухнастими віями наповнились відчаєм...
„Кап-кап”-гарячі краплі
„Кап-кап”-ненавсить билась із тривогою,виборюючи право перебороти кохання..
„Кап-кап”..Що це? невже дощ?
Навіщо він? Все ж так безглуздо..... Цей вечір,що втопився в гарячому дотику її сліз...Море внизу,таке близьке і водночас далеке... Цей захід сонця..Це літо..І буря..Хмари за секунду показали свої пусті сірі ікла і вже через декілька митей кинули першу краплину вогню на змучену землю... Блискавка!!!
Вона боролась сама із собою...Кричала,та ніхто не чув... Поволі сілаі раптом зрозуміла істину... Вибір лежав на середині цього моря,цієї жахливої реальності..Навіть не на поверхні,і не на дні,посередині..між світом і темрявою..І тільки тепер,досить чітко чітко намагаючись відігнати від себе тривожні думки..ненависть відступила... Небо поволі вкрилося туманно. Барвою... Неспокій пішов...далеко,туди,де займається яскрава перша літня зірка..Вона вибрала( ледь палаюче почуття)