|
    Прочтений: 0 Посещений: 1174 Дата публикации: 20.11.2009 Іноді легше пробачити,ніж жити у ненависті P.S Не для слабонервових! - Я йду в центр. Тобі щось купити? - Віскі, люба, віскі. Бо після вчорашньої ночі мене навіть пиво не бере. - Любий, але ж буде гірше - О, ні.. Сергій не бачив нічого ,крім кришталевої вази, що стояла на столі, весь час роздвоюючись. „ І хто придумав цей кришталь? - подумав. - Жах.. О, мене навіть ваза вимотує, що вже казати про Любу і тихо додав: -Любочка, а ми.. пізно вчора прийшли? Так, справді, вечір видався на славу. Друг Сергія запросив його і дівчину до себе на день Народження. І ось він прокинувся вранці, не пам’ятаючи навіть що було після його приїзду home. - Хм , - озвалась Любов, - Так... Десь в 3 ночі. доволі рано, зважаючи на те, що ти спав уже в 12;) Ми тебе дрімучого ледь до автівки дотягнули. - Хух, -подумав, значить я вчора з нею нічого не мав у такому стані, - і змусив себе посміхнутись. –Йди, кицю, а я ще подрімаю! Вони вже рік, як жили разом. Люба вчилась в медичному, в майбутньому мала бути медсестрою. І так обожнювала вечірки! Куди вітер подує - там і вона...ну, і звісно ж, тягнула його за собою.. Отак і жили. На його зарплату менеджера крупної компанії. День-в –день Люба пропадала на парах, іноді щось готувала, але квартира їх завжди була чистенькою. Маленька, однокімнатна, але чиста. Він годинами підряд сидів у офісі, працював. Повертався пізно. Але завжди мав час посміхнутись їй і сказати приємне слово. Вони не сварились. Та і поводів не було, обоє були не ревниві, та ще й Рибки по зодіаку. А тому розуміли один одного з півслова(чи то один знак в тому причина, чи спорідненість душ) Сергій знав, що Люба-однолюбка (масло-масляне) ,та все ж... Він сам не уявляв життя без неї. -Бр-бр , холодно.. Але ж я під трьома перинами. –І, повагавшись, додав: Алкоголік! То в очах троїться, насправді покривало одне. Дзвінок. Ох і ненавидів він зранку, на брудершафт з телефоном. Та ще й неділя. - Доброго вечо .. ой, ранку. А можна любов Андріївну? – чоловічий голос здався підозрілим . - А хто її питає? - ЇЇ друг - Немає Люби. Щось передати? (ну, подумаєш, а раптом однокурсник, хоча.. хм...) - Ні, дякую – поклав слухавку „ Хм, дивно Та нічого.. Спааати .. І він швидко заснув Люба з’явилась доволі швидко - Мила, як ти? Купила? - Так, соньку ти мій, півгодини в черзі простояла! Але твій улюбленй ,Double Wiski ! - Дякую! Слухай, а тобі молодик якийсь дзвонив. Тебе питав - Хто? – і почервоніла - Не знаю, - каже Любов Андріївну.. - Аа, то таке.. - Яке, таке? Що таке? яке???? - Ми з дівчатами в боулінгу познайомились, дівчата номер певно дали.... - Ти.. була у боулінгу? Коли? А я? - Ти не захотів йти, тим більше я дівчат своїх давно не бачила... –очі бігали туди-сюди.... Бреше - подумав. – Розкажи мені! - Добре любий.. І вона сіла, поволі вдихнувши гаряче повітря.. – Я тобі брешу. Я переспала з ним. Один раз. Так, любий ..я... я йду! - і сльози покотились по її щоках. – не хочу, щоб ти мене виганяв. В наших з тобою відносинах все було ідеально і мені захотілось перчинки. Я... Я люблю тебе, але знаю, що ти мені цього ніколи не пробачиш.. ти сам казав, зрада – вона захлиналась від сліз... Він встав, взяв віскі і випив добряче з горла. – І після цього ти.. хочеш, щоб я далі був з тобою???? Та.. ти.. ти Ліпше йди, я не хочу на тебе кричати! В нас справді все було надто добре, щоб отак все розривати. - Пробач, коханий... ти все-одно б взнав це від когось.. Я не хотіла цього ..Так вийшло І не хотіла тобі брехати.. Вибач... - Йди, йди до того шмаркача, хай він ще раз пограється тобою! Вона пішла.. Пляшка віскі була напівпуста . Він навіть не закушував. „ А к бісу то все, - сказав , - я розкрию ЇЇ улюблене мартіні, хай помучиться як вернеться... (мислив нетверезо) Вернеться? Сюди? Ні! Я не дозволю!!! І завалився в ліжко, потім, трохи подумавши, поповз на кухню. Постелив собі коцик на підлозі і крикнув: - Стіни! Ви мене чуєте? Я не буду спати на цьому ліжку! Мені ПРО_ТИВ_НО!!! Завтра ж куплю нове! – і не довго мучачись, заснув. Вона не спала ніч.. Сиділа і палила цигарку за цигаркою. Ніколи раніше не бравши такої нікотинової гидоти в своє тіло, сьогодні вирішила... День пройшов з кавою, мартіні .. і цигаркою. Вона повернулась жити до подруги, з якою раніше знімала квартиру. Добре, хоч Маша її виручила( бо жила одна) Плакала, кричала, ламала нігті, вила. Але не писала йому й не дзвонила. Бо знала, що нічого не повернеш... Маша зайшла у кімнату, бліда як стінка( звісно, чого їй розцвітати після 3 недоспаної ночі) - Люба.. Кицю, тебе до телефону - Хто? –тихим голосом запитала Любов - Та я не знаю.. Люба ватними ногами підійшла і, почувши його голос, здригнулась усім тілом.. - Я хочу, аби ти забрала свої речі . Вона різко встала. Швидко нафарбувалась і знову стерла макіяж. Вбралась в його улюблену чорну сукню( все, що встигла прихопити з дому) і поїхала.. На таксі. Доїхавши, зайшла. Бо було незамкнено. Мовчки роззулась, тихо відчинила двері кімнати. Він сидів і навіть не підняв очей. Відчувала, що Він тверезий. Ні слова не сказавши, почала збирати речі. - Люба! – його залізний, чужий голос мучив її. Не могла відповісти. - Я...Люба , ні.. я цього не скажу . Вона не витримала, щоб не подивитись на нього. Очі - він і досі не міг без неї...- він дзвонив мені . Розказав ТВОЮ правду А ще додав, що... Ти дуже часто згадувала мене.. Навіть у сні плакала, що зробила мені боляче. Це так? - Не.. Не муч мене, не муч себе... Так, це правда.. Я кохаю тебе . І завжди кохатиму! І раптом зрозуміла, що він потрібен їй, як повітря. Все так швидко вийшло. Підійшла і погладила його по голові. Її дотик як обпік його, очі наповнились сльозами.. Вона обійняла і поцілувала.. довго і пристрасно, чула як їхні сльози змивали всі ті палючі мости брехні, що між ними були... - Чому? –пошепки він питав -Я не маю відповіді. Просто повір, що я так...більше ніколи не буду!!!!! Я люблю тебе!! Твоя Люба . Масло - масляне.. чуєш? Вони сміялись крізь сльози. І не могли відірватись один від одного. І він пробачив.. Бо любив і не хотів відпускати.. - Люба, я буду з тобою! Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Анна Шпилевська - Життя без сценарію
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |