|
    Прочтений: 0 Посещений: 813 Дата публикации: 24.2.2010 Згоріли крила, як клітини мапи. Обпечене ніяк не заживе. І попелом товчуться гострі лапи Того дракона, що в мені живе. Поменшали свічки од втечі воску. Прикинувсь той молозивом в зерні. На чорне – білим… Як одвічно-просто Лягають неоліти на землі. І ми лягаєм: на кістки – кістками. Скріпили ґрунт у надцять вже слоїв. А потім нас вивчає з словниками Отой дракон, що сонце колись з’їв. І хто родивсь для зради – той і зрадить. І хто родивсь убити – той уб’є. А як зарадить? А чи тра зарадить, Коли світ комашиться про своє... коли пунктиром час біжить до краю… коли впекло й ніяк не заживе?.. …За яблунею, що в саду у раю Принишк дракон отой, що в нас живе. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Радушинська - Дракон, що в нас живе
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |