Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 827 Дата публикации: 17.6.2010
Не маю бажання дивитись крізь воду
ковтати сльози і помирати
не можу не хочу я більше кричати
всередині щось неймовірно стискати
Все ніби розбитими краплями світла
сніжинками пилу попіл розвію
так просто нічого тобі не казати
так легко губитись у твому тілі
Я як хмаринка блукаю в небі,міняю форму,чи то є маски?
Все переплутано картами неба,такого близького не мого сонця
я просто стомлена несамовито немов у мені тікає бомба
немов я душевна якась каліка...згниваю заживо...а за дверима
якась безглузда біла пустеля де навіть губитись немає сенсу...
Це меланхолія?Чи це пісня?Чи просто шлях якого немає?....
Ваше мнение: