Жанр: Проза: Разное Прочтений: 0 Посещений: 1035 Дата публикации: 11.1.2011
Все скінчилось, я знову загасив в собі вогонь. Чомусь відчув холодний подих, пролилась злива думок, я довго думав, можливі варіанти підбирав, та все одно сиджу, в собі почуття вбиваю. Я хотів чогось добитись, вийшов на стежину, на шлях до здійснення бажань, а потім різко зупинився, назад від курсу відхилився, шукаю новий шлях. Спогади, надії все більше думок мені кидають, та я не хочу думати про те, я хочу все в цю мить змінити. Запитай у когось, хто й навіщо ти, живеш чи може ти існуєш… мабуть слова оті не відрізняєш, та я давно для себе зрозумів, що, існуючи, забуваєш про все, про всіх, не ти крутишся навколо світу, а він навколо тебе. Жити не так вже просто як здається. Я хочу бути майстром, оволодіти мистецтвом власного життя. Моє життя як і твоє, його, ії, отих, що сліпо комусь по життю все покладають - це чисте полотно, якщо хочеш, то аркуш, папірець; ти пензель, олівець, якому не потрібна дія сили, допомога від руки. Намалюй, що хочеш. Коли закінчиться картина, зітреться олівець, тоді оцінять, який ти був митець… якщо впадеш ти на шляху до здійснення бажань, хай вірні друзі тобі будуть рукою, тебе піднімуть, з тобою разом картину малювати далі будуть. Я ставлю крапку на минулому, я йду вперед, та щось мені підказує, що я ще повернусь назад, та вже буду не тей, хто був раніше, можливо кращий, можливо гірший… та все ж таки такий, як є, один такий у світі, неповторний, сліпий, що в лісі пітьми думок блукає на шляху до змін і пізнання, нехай все буде так, як зроблю я, хтось колись оцінить полотно мого життя.
Ваше мнение:
АН17-В - ще одна обіцянка
