Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 2531 Дата публикации: 20.7.2005
В життi у нас
Є двi людини
Нема й не буде
Їм замiни.
Бо це вони...
Це мама й тато.
Така в них доля -
Нас чекати...
На кожну звiсточку
I слово,
Вони -
Це втiлення любовi.
Вони нас приймуть
I зiгрiють...
Їм тяжко.
Та в очах - надiя.
На те, що ми
Щасливi будем.
I найрiднiшим в свiтi людям
Дамо ми радостi хоч трохи.
За їх тяжкi батькiвськi роки...
Тож пам*тайте,
Що десь там
Матуся молиться,
Щоб Вам
В життi не так як їй жилося.
Хоч вкрила сивина волосся
I в тата сили теж не тi,
Батьки не вiчнi...
Тож в життi,
Рiдненьких їх не забувайте
Пишiть, дзвонiть i приїжайте...