|
    Прочтений: 0 Посещений: 2064 Дата публикации: 26.7.2005 Знов однi ми - я i кава, Знову тиша, стеля, дурiсть Не барись, тебе всi хочуть, Я ж тут просто, без братання. Нам тодi не пояснили Як без неба iснувати, Вчились довго, та не знали Де знайти чужi портрети. Ти забув її покинув, Ти не думав умирати Страшно? Бачу. Нi, не хочу Все одно ти прийдеш завтра За побитими стежками Шахти змучених iдей Покажи де вихiд, де вiн? Так i знав, нiчого, далi. Так, чекайте, я тримаюсь - Дайте щось тяжке на душу. Де ви? Як так? Я не вiрю Заберiть, убийте сонце. Вам нiколи не збагнути, Як було, як треба бачить Неймовiрно, ти вмираєш Все не треба, досить, марно. Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||
Анприх - Етюд "Змученi iдеї"
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |