|
    Прочтений: 0 Посещений: 655 Дата публикации: 21.2.2012 Пухнасті баранці бігли по зеленій воді тихенько, майже нечутно, підкрадались до ніг, хапали за пальці і зникали серед гострого каміння. Він задумано дивився на мушлі, час від часу відганяючи баранців від берега довгими холодними пальцями. Полудень виблискував на воді, відбиваючись грайливими зайчиками на його губах. - Я не хочу, щоб це літо закінчувалось. Слова зірвались з його губ ніби тягар; вони впали на воду м’яко і тихо, проте ця тиша до країв була заповнена несказаним прохолодним болем. Я дивився на сірі розмиті плями лісових масивів, що горбатими хребцями розкинулись на протилежному березі. Здавалось, я міг їх погладити просто протягнувши руку. - Я люблю тебе. Він ніби несвідомо відкинув з обличчя пасмо волосся і посміхнувся. На його щоках іскрився свіжий слід розтертих сліз. Він глянув кудись вдалечінь і сірі ліси замиготіли у його очах. - І я тебе… люблю… Білі баранці забігли до нього на долоню і розтанули, залишивши по собі жменю холодної зеленої води. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Златан Марков - Білі баранці
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |