|
    Прочтений: 0 Посещений: 688 Дата публикации: 29.6.2013 Просто задумаємось про причину, чому не усі діти народжуються. І зрозуміємо їх, хто так вибрав. Лист Коханий... Коханий, мій любий... Я наважилась розповісти тобі про все. Я не вмію тобі про це сказати. Наша перша зустріч, перший поцілунок... все для мене було вперше і чудове. Я полюбила тебе, не розуміючи, як глибоко впустила тебе в душу. Ти не такий, як всі. З тобою так легко і ти розумієш мене з півслова. А ще ти чудовий, бо ти розумів мої переконання. Що мені найбільше подобалось. Ти готовий чекати на мене і ніколи не погрожував мені розривом, коли я не погодилась на близкість. Та ми люди. Я людина. Я дівчина. І я кохаю. Я не вміла тобі розповісти про жахливі дні страху, які я пережила. На якусь мить я подумала, що вагітна. Я ніколи не відчувала такого страху, моє тіло відключилось і думала, що зараз впаду. Біль голови, живота, чи бажання з\'їсти щось „не таке” примушувало мої ноги слабнути, а мій шлунок перевертався, що знову ж таки приводило на думку про вагітність. І від цього ставало ще гірше. Я нікому нічого не говорила. Навіть тобі. Ми гуляли, розмовляли і кожного разу ти повторював, що мене любиш, а я плакала від страху мовчки. Я почувалась жахливою людиною... Ти не уявляєш, які думки були в моїй голові. Я хотіла. Щоб цієї дитини не було, щоб вона померла. Я хотіла, щоб зі мною щось трапилось, щоб тільки втратити її. Я хотіла вбити цю дитину! Я хотіла вбити її, хоч навіть не знала, чи вона існує. Людський осуд для мене був важливішим, аніж життя маленької істотки. Кожний ранок, який починався поганим самопочуттям або легкою нудотою, був для мене вбивчим. Мені було важко дихати, єдине, що мене заспокоювало, то це безперервне ходіння по кімнаті. Знову і знову... Я тоді зрозуміла, що відчувають усі молоді дівчата, що через одну хвилину задоволення платять усе життя. Що рішення, яке вони приймають не їхнє, а людей, середовища. Вони примушують їх вбивати свої дітей. На якийсь тиждень я побула отакою дівчиною. Я собі лише могла уявити, як я розчарую своїх близьких, якщо я вагітна. Що вони зроблять? Відкинуть мене, зречуться чи простять і підтримають? А ти? Що ти зробиш? Чи повіриш мені? А, може, кинеш. Тиждень жаху. Тиждень, який навчив мене багато. Тиждень страху. Але не переживай, я не вагітна. Тільки це вже не повториться. Це було вперше і востаннє. Страх виграв. Назавжди твоя, Кохана. Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Лія Ландра - Лист
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |