Жанр: Проза: Разное Прочтений: 0 Посещений: 690 Дата публикации: 16.12.2013
Не відпускає. Стискає щодня, щоночі своїми стальними цепами. Тримає "біля", але не впускає. Коли відчуває, що край мені - протягне руку і знов сховається. Нічого не обітцяє, але тримає. Вдає, що не знає - прикидається, знає, добре знає... Маревом живе у моїм бутті, снігом падає на мої плечі. Розмовляє стисло і дозовано. Бо йому добре відома сила слів із його вуст на мою підсвідоміть.
Я би втікла, але не хочу, не можу без цієї муки, яку я вигадала собі сама. Не можу, без цілющої сили його думок. Каюсь і караюсь, але не припиняю бігу колами.
Моя улюблена незбагненна суміш, що надає мені бажання жити далі...
Ваше мнение: