|
    Прочтений: 0 Посещений: 689 Дата публикации: 17.12.2013 Двоє У кімнаті, де щойно було гаряче, розливався п’янкий запах двох небайдужих. Вона не ніжилася у простирадлах, хоча мала на це час. Вона поспіхом збирала речі, виказуючи тим самим абсолютну готовність залишити це приміщення. Так відбулося, бо вона зрозуміла – це не її людина. Ніяких уявних чи наявних ниток, що мали б пов’язувати їх – насправді не існує. Усе це їй примарилося, бо дуже хотілось у це вірити. У роздумах про помилку, почула його голос. - Чекай, в мене до тебе є ще слова… - Що мені до них? Слова – не дії. Немає у тебе тих слів, що могли б мене рятувати! - Але, але, я пам’ятатиму, чуєш? - І до пам’яті твоєї мені діла нема. Є тут і зараз! Цей час, це місто! Я не та людина, яка може бути у змозі задовольнятися мимохідним щастям. Мені ті миті насолоди ні до чого, якщо вони без майбутнього! - Але чи думала ти, що те майбутнє зробить із нами? Нашою неосяжність,ніжністю, любов’ю? Час спаплюжить усе! Ти більше не будеш тремтіти від моїх дотиків, захоплено дивитись у очі. Яскравість щезне! Кольори потьмяніють! Буденність загризе і тебе і мене! Я буду битись над заробітком, а ти чекатимеш щодня уже не мене, а людину, яка ніби то тобі належить! Будеш чекати від мене нових звершень, нового блага. Дратуватимешся і я теж. Будеш скаржитись на мене, на мої вчинки, які з твоєї точки зору не найкращі. То навіщо ж нам це все?! Ми ж обоє таке проходили! Ти ж бо повітря моє саме тут і саме зараз…Це повітря найкраще, що може із нами бути. - Ось як ти це бачиш?! Пливеш собі по своєму морі у власному кораблі і, час від часу натикаєшся на острови із сиренами. І ті сирени - то і є твоє повітря. Скільки таких островів? Чи ти вже надихався розмаїттям? Але ж ти кожного разу і далі пливеш на зустріч безкрайому… Пливеш і не втопишся!!! І шторми тебе не беруть!!! - Ти не чуєш мене, чи не хочеш чути… - Чула я. Знаю все це. Але ти забуваєш про те, що хоч із часом все змінюється, та люди, яким справді є діло до спільного повітря, роблять усе щоб воно не наповнилося їдкими парами. Так, тремтіння завжди не буде, але будуть рідні руки, плечі, очі – найдорожчі! Кольори не згаснуть і не потьмяніють, якщо завчасно про них піклуватися. Роздратованість? Так, трапляється, але це нормально, коли поряд дві людини. Люди, яких я вважаю «своїми» - є такими по схожому з моїм відчуттям до життя, але вони аж ніяк мені не належать! А благ мені не треба. Мені справжня душа потрібна поряд. Усим іншим я забезпечу себе сама. Так, ми обоє добре знаємо до чого може дійти. Але різниця між нами у тому, що я готова пірнати, а ти ні… Тож вертайся до свого корабля, бо нікому керувати ним. Та поспіши у безкраю далечінь окутану прохолодним, зате приємним повітрям. Йди – живи своє життя, а я житиму своє… Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Vinni - Двоє
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |