|
    Прочтений: 0 Посещений: 565 Дата публикации: 23.1.2014 Ви ставите питання – За що я кохаю? Не смішіть мене ,я вас благаю Кохати за щось це не кохання А так звичайне балування Можна сказати за вроду люблю За очі блакитні ,за русу косу Хто скаже за гроші,хто за увагу Ніхто ж не буде любити заядлу заразу А буває інколи й так Що кохана чи коханий так сяк І ось живеш сам себе питаєш Да за що ж ти кохаєш? У відповідь тиша А вона сидить у кутку ,як сіра миша Ще раз подивися,пороздумав і відчув Серце застукало,ноги підкосило. Я збагнув! Кохання незвичайна річ Обпектися можна як об піч Але якщо знайдеш його Не відпускай щастя свого Не шукай за що кохати Треба серцем відчувати Та й міцно міцно тримати І ніколи не відпускати. Колись,поглибившись повністю у свої думки, вона йшла по вулиці . На дорозі їй трапився зовсім незнайомий чоловік, який не зводячи очей дивився на неї , а згодом підійшовши, промовив; Є чоловік якого ти сильно кохаєш ,кохай,це головне . Але ти повинна знати ,є багато людей які бажають тобі зла ,не будь настільки довірливою . Так і ще,не вір всьому що кажуть. Ці слова змусили її замислитися ,що і кого мав на увазі цей чолов’яга . Думки почали розвиднюватися ,напевно вона сама цього не помічала…але тепер здається зрозуміла… Все що з нею відбувалося і все те що вона робила було тільки для того щоб забути його чи може довести ,що вона потрібна багатьом і скоро він зможе її загубити…Вона й досі його кохала…хоча як могла переконувала себе в іншому.. Все ж таки її надія ще не померла, чи навпаки.. Тоді ,як без надії можна сподіватися? Вона відчувала, що це все, кінець,але просто не хотіла і не могла цього зрозуміти. . Всі його слова це був пустий звук,а вона дурненька вірила усьому,раділа кожному дзвінку, і звичайному доторку. А вони були просто друзі,хоча іскра вже здається промайнула між ними…так гадала принаймні вона…. Колись, вона набравшись сміливості задала питання, яке тривожило її душу вже довгий час… Між нами,може бути щось більше ніж дружба? Вона почула відповідь яка повинна була порадувати її,але щось пішло не так… Так звичайно може бути,але не зараз ,пізніше,почекай. Можливо ти зараз цього не зрозумієш ,але згодом побачиш,що це було правильно. Звичайно їй було тяжко це зрозуміти,вона просто тихо піддакувала йому…. І витирала сльози ,які котилися по її обличчю. Вона не спала усю ніч , тільки думала….і вирішила чекати і сподіватися на краще…. Але здається ,що даремно.. На протязі деякого часу,вони зустрічалися у парку і просто розмовляли,усі довгі ночі…про все, що тільки можна . Одного разу під час розмови він ввімкнув пісню,яка надовго стала ритмом биття її серця. Після цього він задав їй питання,Ти відчуваєш до мене щось особливе?Вона боялася у цьому зізнатися,але все ж таки сказала ,ТАК. А у відповідь почувши ВЗАЄМНО. Вона не могла стримати радощі в собі. Згодом були розмови про їх майбутне . Про життя ,дітей,про їх дім, роботу і все ,що здається повинно було скоро відбутися з ними .Але йшли дні …дзвінків ставало все менше…і згодом вони взагалі завершились…Нічого не пояснюючи він просто зник з її життя на півроку. Довгий час не бачившись…вони зустрілися ,зовсім випадково …Знову почали гуляти ,вона проводила кожний вечір разом з ним і його друзями.Його відношення закохувало її ще більше у нього…його куртка на її плечах коли вона замерзала,його хвилювання…все це було так мило…Але й це почало затихати…. Цей рік йшов до завершення….новий повноправно вступав у свої права. Рік для неї почався жахливо,різні проблеми,а тут ще втрата близького родича.А його поряд не було…Вона б так хотіла щоб саме він підтримав її.Спілкування тривало тільки привіт і бувай , і то бувай там навіть не було…Вона була гордою тому перша не дзвонила,тай від нього дзвінків не було,тільки інколи вона набиралась сміливості ,дзвонила,і те розмовою задоволена не залишалась… Дізнававшись як він,не відчувала хвилювання за те саме .Їй було тяжко…хотіла просто почути його голос. А йому все рівно,Всі її думки лише про нього.Все для нього.Лише для нього вона хотіла стати краще.І тільки у снах вона могла бачити його поряд з собою.Своїм подругам вона казала..Коли я його бачу,у середені усе стискається зі скаженою силою це не можливо передати….з являється якась грудочка и стає важко дихати и не можливо сховати хвилювання….можливо це і є кохання…? Але вона все одно жила,раділа,сміялась і ніхто навіть не бачив того як вона його кохала. (Одного разу в неї вийшло забути про нього. Їй було так легко і добре ,але тут знову він ,нагадав про себе,додавши цим болю,і зник знову…Коли він з явився вона не зламалась…вона просто закохалась ще раз .) Вона мріяла про казку якої не було у її житті до тієї миті. І саме тоді,тією далекою осінню вона почалась .У казках,є щось хороше і лихе,радісне і не дуже. Але у всіх казках кінець то щасливий,цікаво який він буде в її? А знаєте все ж таки фінал цієї історії можливо був і щасливий, а можливо і ні. Разом вони не були ні хвилини у цьому житті. Мабуть це і на краще, він не гідний її, він не коштує волосини з її голови,та що там вже казати. Йому подобалося робити їй боляче,а не дивлячись на це, вона кохала! І ось постає питання да за що ж?! За те що людини начхати на тебе,і кожну хвилину твого життя ,вона робить тобі боляче? Кохання страшенно не зрозуміла річь. Це почуття зароджується десь у середині, у невеличкій щілинні між твоїм серцем і душею. Пронизуючи спочатку серце, а згодом заволодіває і душею, стаючи повноправним володарем. Коли у серці в тебе порожнеча і нема вже цілей у житті З собою самим йде ворожнеча Не знаєш що робити у бутті. Ти намагаєшся кохання знайти А для цього багато треба змогти І хочеться просто щастя Відчувати когось поряд з собою Щоб було неначе казка Ти йдеш поруч зі мною Сніг назустріч нам летить До обіймів тільки мить І вже не так як було холодно Ти для неї мов золото Все це солодкі мрії А ми у життєвому вирі Так…а колись вона для нього і вірші писала. Та це було роки так 3 назад. Нібито кохала його,він був для неї саме той єдиний. Але знаєте ,як мені здається,не можливо кохати за щось. Справжне кохання полягає у тому ,щоб не розуміти, за що ж ти кохаєш цю людину. Ось просто кохати за те що вона є. Наприклад ,ти хіба скажеш що ти кохаєш батька чи неньку за те що вони добре до тебе ставляться чи можливо за те що вони тобі гроші дають. Ні! Ти скажеш ,що за те що вони просто є поруч. Так і кохання між жінкою та чоловіком, його не можливо пояснити. А знаєте,а якщо порозмислювати , то кохати людину за те що вона є,це вже означає кохати за щось…Дивні всі ці речі. Але стає зрозуміло ,що все це було не кохання…..А так легка закоханість,яка пройшла безслідно у її житті. Ось рік поодиноких скитань. І тут зовсім випадково вона зустріла його. Здається такого, нічим не виокремленого з натовпу, простого…але щось зачепило її. Хоча все й трапилося дуже швидко: перший день знайомства і іскра промайнула між ними. Спочатку вона хотіла якомога швидше з ним зустрітися, і танути в його обіймах. Згодом вона вже зовсім не хотіла розлучатися з ним ні на хвилину. Просто бути поруч,хоча в цьому коханні не було нічого особливого,навіть було важко. Не було за що кохати,інколи його ставлення навіть не діставляло радості, не було ніякої романтики подарунків і всього цього. Але коли вони були поруч їм було добре,і якось усередені все кричало так,це те що потрібно ,саме він. Звичайно,раніше і сліз було багатенько через нього. Але вона сильна ,все витримала і думаю що не даремно. Вона змінила його. Хоча вона подарунком теж не була, любила полоскотати нерви. Не один раз виводила його з себе. Крики,скандали, збирання речей і майже роставання. Хоча знаєте без цього також не обійтись,нічого у цьому світі не буває ідеального. Навіть здається період бароко у живопису, скульптурі, музиці, літературі, на мою думку є найяскравіший і найідеальніший. Це шалена пишнота, парадність, яскравість кольорів, контрастність, екстравагантність орнаменту, асиметрія конструкцій і багато іншого. А ці великі особи такі як, Караваджо, Рубенс, Кальдерон, Себастьян Бах. Але ж бароко у перекладі, це таж сама перлина неправильної форми. І навіть це не ідеальне, але яке величне. Але щось я захопилася і відійшла від теми. Вони й досі разом, хоча такі дві різні людини, наче з різних світів. Дуже важко знайти взаємопорозуміння, два різні думки, суперечки. Але коли вони замовкають, наче невідомі сили тягнуть один до одного і в обіймах стає так добре. Наче вони одне ціле, кожна частина якого доповнює іншого,якимись новими якостями і геніальними думками. Разом вони можуть бути собою і не вигадувати собі не потрібних масок. А знаєте вона його любить за все: за очі,за колір волосся,за зовнішність,за серце, за душу, за його думки , за все.І вже ніколи не зможе виокремлити з цього списку якісь окремі якості. Це все для неї є одним цілим ,яке вона так шалено кохає. Доречі а ось ви помічали такий цікавий факт,що тільки українська мова виокремлює слова такі як ,кохати і любити. Любити ти можеш улюблену мамину страву чи сонячну погоду, а ось слово кохати це вже по справжньому щось особливе. Це саме те велике кохання до іншої людини, яке ти вже відчуваєш серцем. Чуть чуть про него… Любовь его, так необычайна Чересчур редка, и чуть случайна Может быть как айсберг холодна А иногда, как вулкана лава горяча То обнимает нежно и красиво говорит, То по сердцу, больно (невыносимо) ударяет… Забывая о бо всем , о будущем мечтает, По волнам воспоминаний уплывает А как среди ночи может разбудить И так приятно, тихо говорить Обнимая и целуя, как буд то снова полюбить И не посмеет никогда он уже уходить Как будто маленькое дитя Хочет ласки, любви , тепла Снаружи кажется черствый, холодный А я то знаю внутри нежный ,заботливый А теперь чуть чуть про неё….. Она та, которая рядом с ним искренне смеётся Не боится стать нелепой или смешной Пальцами к его коже прикоснется И остаётся сама собой С ним, не нужны ей маски Просто по настоящему любит наверно Всё это возможно начало сказки Не пройдущей в её жизни бесследно Она хочет всегда находиться рядом с ним Что бы не понять этого надо быть слепым А называет она его просто… любимый Он наверно должен быть самый счастливый Она неутолимо верит ,что это навсегда А он не отпустит её некогда Оба они знают что любовь нелегка Но она как небо высока Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Виктория Берест - За що кохаю( розгорнутий твір)
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |