|
    Прочтений: 0 Посещений: 679 Дата публикации: 1.3.2014 Заметіль…навіть сонця і неба не видно… ніхто не наважується вийти надвір зі своїх хатинок-прихистків, навіть щоб поглянути на який від’ємний десяток опустився градус повітря. Біла безлюдна пустеля. Проте… Ще зовсім рано,але в сніжній хуртовині рухається хтось. Рухається борючись з морозом-супротивником, не даючи слабкості в тілі зломити його… Хто це? Хто цей відчайдуха? Навіщо йому в таку негоду кудись іти? Навіщо силкувати та мучити себе цим нелюдським холодом??.... навіщо???.. чоловік…. Це чоловік. Старенький дідусь, який вже побачив у своєму житті чимало морозів та негод. Він іде не відчуває холоду, не відчуває потреби повертатись до своєї хатинки. Він самотній… немає кому його вдома чекати, нема кому його нагодувати, ввечері біля старого радіо, яке він нещодавно відремонтував, в той час, коли він читатиме газету, немає кому тихо сидіти поряд і в’язати шкарпетки на наступну зимку … Навіщо йому туди повертатись…він самотній. Ще весною він не потребував нікого, окрім неї. Її великі ніжні очі, кольору неба, шершаві, зморшкуваті від постійної роботи руки, сиве,коротеньке , проте таке своє – рідне - волосся. Хоч і старенька, проте вірна дружина. Вона завжди розуміла його пориви відремонтувати стареньку машину, хоч і знала, що та вже ніколи не заведеться, підтримувала його , коли він йдучи через город міг необачно перечепитись через камінець, кожного вечора дивилась з ним передачу про тваринок, хоч і так чимало справ вона мала, проте ніколи його не звинувачувала в наївній любові до тварин, вона знала, що на обід у неділю він обожнює їсти печену картоплю, а в ввечері обов’язково він читав їй вірші Пушкіна, Ахматової… Одного літнього дня вона пішла в магазин за його улюбленим вершковим маслом, проте він не знав, що того дня виходячи з хатини вона назавжди покинула його… Ось і зараз він прямує до неї, до жінки всього його життя… В своїх ручках , на які він одягнув трішки порваті рукавички, щоб не замерзнути, старенький несе їй подаруночок – її улюблені гвоздики. Як же ж він хотів їй нести 5 гвоздичок, але не 4… проте він знає, що вона вже чекає.. вона прийме його в свої обійми, і тоді він вже, накінець, буде зі старенькою. Більше він не буде самотнім… Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Рен Коан - Шлях крізь хуртовину...
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |