Жанр: Проза: О любви Прочтений: 0 Посещений: 621 Дата публикации: 24.8.2014
Ти любиш бадяжить коктейілі, а я люблю напої у чистому вигляді. Але з твоїх рук в твоєму виконанні, я ладна випити те, що запропонуєш.
Шоколад і шматочки грейпфрута з твоїх пальців, при вигляді твого топлес.
- Нам вже час виходити, бо ще трохи і ми не злізимо з цього ліжка до ранку.
Трохи підфарбувались і вирішили йти без ліфчіків.
До центру доїхали, а далі пішки, туди, куди нас ноги поведуть. Розмови. Тільки наші розмови, яким свідки ні до чого.
- Сотографувати? Так. Допоможіть. Дякуємо. Кава? Ні, спасибі. Сьогодні ми лише удвох.
Час від часу дзвонять чоловіки. Все гаразд. ігнор. Далі.
О, знайомі.
- Привіт.
- Привіт. Заходьте.
- Добре, лише на хвилинку.
Затишний кальянний дворик. Надто вже розслаблені негарні дівки у пуфах. Хлопці ще зелені. Чоловіків трохи, а справжніх - ще менше.
- А хто її чоловік, той що з бородою, чи той - з гарними очима?
- З бородою. А з очіма - він СБУ-шник.
- От бля...
Фотосессія з поцілунком. Важкувато вловити ракурс на витгнутій руці і при цьому цілуватись по-справжньому, а не для позування.
Ця машина досить довго нас пасе. Фу, яка не чемна розмова. Які молоді, нахабні і неприємні. Упорались. Відцепилися.
Трохи дрінку під звуки гітари. Знову розмови. Знову дзвінки чоловіків.
- Ще ні. Трохи пізніше.
Знайшли затишок, закутались у шаль, почав накрапати дощ.
Чоловіки.
- Ну шо там?
- Добре, їдь, ми біля...
На задньому сидінні нам двом досить просторо. Але ремінь на твоїх джинсах сидить тугіше, ніж мій. Цілунки. Такі, як надихатись хочеться встигнути.
Твої груди солодкі і гарні. Торкаючись їх ніжно язиком, я чую стукіт твого серця.
- Приїхали? Блін...Ходім удвох.
Зайшли, забрала речі. З перервою на поцілунки й обійми в коридорі, прихожці, туалеті і у дверях.
- Йди, налагоджуй контакт із чоловіком.
- А ти вали, допоки я тебе от тут не роздерла, їдь.
Нічн1і (вірніше враннішні смс-ки) відверті.
Дякую, моя улюблена дівчинка)))
11.08.2014
Ваше мнение: