Жанр: Проза: О любви Прочтений: 0 Посещений: 477 Дата публикации: 27.11.2014
Не знаючи того, але на якісь миті, ти повертаєш мені силу важкого подиху у полоні відчуттів. Завдяки тобі, я згадую що таке «сила ночей»; і як то – приємно хвилюватися.
Такі дива твориш - десь дістаєш крила на прокат.
Та найбільше, я люблю твоє непритворне тремтіння під моїми руками; як реагуєш на погляди; як віриш у мій стогін.
Все у чому я спрагла, ти вгадуєш і даєш мені. І я від того стаю щаслива.
Сподіваюсь, тобі від мене теж легше. Бо як іще я можу подякувати….моїй тобі…