Жанр: Проза: О любви Прочтений: 0 Посещений: 527 Дата публикации: 27.11.2014
....
Пам'ятаю курила у вузькому проході на сходах твоєї особливої кімнати. Кімнати, де народжується музика. Де слова линуть не просто текстом з вуст, а з глибин душі і так то відверто, що всіх підхоплює і несе однією хвилею. А я, стою принишкла у тієї холодної стіни із цегли, і єдині обійми які маю то дим моєї цигарки. Слухаю і відчуття, що нема мене, настільки тану від того дійства. Я знаю, що тобі пофіг. Знаю що твоє нутро до мого так не рветься. Але я знаю й те, що потрібна. Саме я, саме зараз. Не тому, що я викликаю якісь закоханно стурбовані відчуття, а тому, що я розумію, слухаю, чую і я можу... Можу зараз бути поруч. Ти привідкриєш мені чатинку свого світу, я тобі свого... і тим ми трохи підлікуємось...Ти напишеш тоді пісню, оту, пам'ятаєш, ти присилав мені її... то так приємно, чесно... але саме тут і зараз я вдячна за ту мить у коридорі, за твою музику, за твою внутрішню байдужість....
Vinni - Пам'ятаю, курила
