|
    Прочтений: 0 Посещений: 535 Дата публикации: 27.11.2014 .... Пів року тому, лишень від думок від слова «війна» в мене починалась внутрішня паніка. Сьогодні ж, не дивлячись на офіційне АТО, ми вже вголос називаємо речі своїми іменами. Чорти б узяли ту війну, оту штучно скомпрометовану; чорти б узяли тих покидьків, які повинні у її розв’язанні! Велика вітчизняна, то було інше, так мені здається. Ще живі ті, хто її пам’ятає і може розповісти. Тоді, один козел, вирішив, що саме йому бути центром усесвіту, що лише його раса ідеальна, а інші – то придаток, до його уявної імперії. Дивно, що після всього, що сталось із попередником, нинішнє х…ло уперто йде по його сліду. Дивно, чи то вже маразм увімкнувся, чи то дійсно настільки у своєму власному світі живе. Така ж явна підказка того, що буде далі, а він, паскуда не зупиняється. Ось ця наша війна, причини виникнення якої так відверто «притягнуті за вуха», вона стала настільки реальна, що вже не лишилось тих, кого це не торкнулось. Немає міста в якому б не ховали тих, хто відстоює наше право на БУТИ! Прикрі і жахливі офіційні цифри втрат, але, насправді, їх набагато більше. І з болем вигукуючи «Героям Слава!» посмертно, тим хто вже віддав себе, ми тихо так всередині промовляєм: дякую, що не мій (чоловік, друг, син, брат)… Це не нормально хотіти перегризти один одному горлянки, це не нормально, коли сивіють діти, це не нормально бачити розкурочені і обпаплюжені тіла мирних; це не нормально висока кількість каліцтв, як фізичних так і моральних. Хто вилікує душі тих, хто залишиться і повернеться з перемогою. Як і скільки ми будемо приходити до тями… Дивний час: друзі – волонтери; в сімейному бюджеті щомісяця виділяються кошти на підтримку хлопців з АТО; родичі чи друзі, що опинились по різні сторони барикад; дзвінки та смс, на які чекаєш відповіді, з такою тривогою у серці, яку ніколи досі не відчував. Відповідь – фух… живий… Дівчата не повинні розумітися на різновидах берц. Не повинні знати термінологію «груз 300», чи не доведи Господь «200». І так, нехай би вони і надалі думали, що балаклава, то місто таке у Криму. Бля, Крим… Найпаскудніше те, що десь же сидить ота сука, яка може лишень один словом припинити увесь цей жах. І як та травюка подосі дихає? «…Станем браття, в бій кривавий, від Сяну до Дону, В ріднім краї панувати не дамо нікому…» Анна Барвинок Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Vinni - війна
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |