Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 366 Дата публикации: 10.1.2015
Вірність тих часів
Пішли в небуття.
Дороги й стежки поросли,
Травою буйною заросли.
А як ясно зорі світили!
Вечорами світлими
Ми їх лічили.
Світлі ночі, зоряні ті ночі
Наші серця зігрівали.
По стежках не сходжених
Ми ромашки рвали,
На них ми гадали.
Тільки пам'ять в роках залишилась.
І далеких тих часів
Часи зупинились,
І минуле щастя як у пісні,
Як білі лебеді від осені летіли.
Ваше мнение: